Один черевичок незнайомки

            Казковий принц знайшов свою кохану завдяки черевичку, яка та загубила спускаючись сходами тікаючи од нього, а я знайшов свою без черевичка та виніс сходами вверх, оскільки без нього вона не могла йти по них. Ось така коротенька історія…

            Моя кралечка сиділа і все ще тремтіла від, незрозуміло для мене до кінця, впливу на неї нічного буревія. Але я був радий, що ми тепер разом і вона раптово не зникне, немов розчинившись у повітрі, як бувало це раніше.

            Я присів біля неї на килим, біля її ніг, немов Наполеон Бонапарт біля  своєї Жозефіни де Богарне, який, як пишуть деякі дослідники минулого, був просто одержимий стопами своєї коханої. І поглянув на її ніжки, які вибивалися з під її спідниці, знизу у верх. 

• Я допоможу Вам, - сказав я тихим пересолим, від незвичного раптового хвилювання для мене, голосом. 

        Підняв зігнуті у ліктях руки до рівня своїх плечей, потер пальцями об долоні, немов готуючись до складних хірургічних втручань, звів лопатки аж до хрускоту, розрівнюючи спину та почав поратися з хитрим вузлом шнурівки на її черевичку. На мій подив, він легко розв’язалася ніби сам, лише від мого дотику і кінці шнурівки опали на черевичок повільно і якось вальсово скручуючись своїми кінцями у повітрі. Я потер долонею своє чоло. «Ну, не можна так хвилюватися, немов ти зовсім юний хлопчисько, який вперше доторкнувся до свого першого шаленого кохання», - подумки сказав я собі сам. Знову розім’яв свої пальці, і почав поволі розшнуровувати її черевичок. Я виймав шнурівку, то з одного вушка взуття, то з іншого, і після кожної такої дії, зазирав їй у вічі, які ховалися у її густих віях, але я їх бачив, оскільки сидів нижче од її голови, та щиро надіявся побачити у них бодай хоч трішки того, що відбувалося у моїй душі та дурманило мені голову. А вона сиділа і дивилася на мене велично і томно, як прекрасна «Невідома» на  картині художника Івана Крамського. Крамського, деякі історики називають російським художником, але сам Іван писав, що його мати Настасія Іванівна Бреусова належала до старовинного козацького роду, а його дідусь  був так званий військовий житель і служив волосним писарем десь в Україні. Тому він напевно таки добре, десь на генному рівні, знався на тих хитрих чаруючих каверзах українських дівчат…

       Я розшнурував черевичок і обережно витяг з неї її маленьку тендітну ніжку. Мені це жахливо хотілося зробити, ще коли я стояв зі своєю кралечкою на мосту, десь як мені здавалося під самим небом, високо над землею. Тоді я ніжно і делікатно торкався її своїми чутливими руками і відчував її тіло скрізь одяг до найменших його вигинів і впадинок. Обережно зазирав на її ніжки в вичурченому взутті і міг тільки здогадуватися про ті зворушливі форми, які ховалися у них. 

      Я оглядав її ліву стопу у парку, але тоді я робив це я лікар-хіруг, оскільки боявся що вона чимось ушкоджена, і професійні почуття у мені переважили мою чоловічу натуру. Але тепер, коли вона була так близько на моєму м’якому дивані у теплій затишний квартирі  у просторі який належав мені, моя чоловіча натура брала верх наді мною не дослухаючись до мого розуму.  Я лагідно провів своїм пальцем по чутливій впадині її стопи не зводячи своїх очей з її очей. І я побачив, як вона відчувши мій лоскітливий теплий дотик скрізь шовкову панчішку, легенько звилася усім своїм тілом і нутром.   О, це була повна перемога над нею, над тою трохи зверхньою «Незнайомкою». «Боже, що я роблю. Я просто збожеволів..», знову подумав я дослухаючись до свого розуму. 

• Ви ж дріада, яка жила у дубі, - трохи, з дуже лагідною насмішкою,  сказав я їй, відчуваючи, що тепер вона моя вже навіки, і я її нікуди ніколи далеко од себе не відпущу, бо так жадало цього все моя чоловіча сутність. 
• То ж я піду на кухню зварю нам кавовий напій, який складається з просмажених та розмелених жолудів,  ячменю та цикорію. Я дуже надіюся, що Вам сподобається. Ми будемо його пити з медом і заїдати імбирними пряниками з вершковим маслом. Ви така тендітна, і я думаю, що така собі експромтна їжа не встигне зіпсувати Вашу неймовірну фігуру, доки я докладно не ознайомлюся з Вашою дієтою і вподобаннями. А поки, що, почекайте на мене ось так.

        Я взяв м’яку подушечку і поклав біля бильця дивана. Зняв з її голови мій шарф. А потім обережно підняв кралечку і поклав на диван, головою на подушку. Звичайно, що треба було б допомогти їй зняти і її пальтечко, але всі мої попередні дії так розбурхувало в мені природні інстинкти всього мого єства, що я не наважився це зробити. Я просто взяв пухкий вовняний плед і вкрив ним мою кралечку і подався на кухню бочячись озирнитися, щоб не втнути якоїсь, як мені підказував розум, дурниці…

     Я зайшов на кухню і перш ніж знайти коробочку з порошком кавового напою, знайшов упаковку валеріанки, яку я купив для своєї мами і випив одразу дві таблетки, запиваючи холодною водою прямо із пляшки. Трохи посидів на табуретці, ні про що не думаючи, мовби просинаючись од сну, і почав готувати напій…