Роздуми лікаря на натщесерце

Місто остаточно розбудило мене від напівсна, у який я був потрапив. На мене чекало не просте чергування, яке потребувало повної концентрації усієї моєї уваги, знань, умінь… Я поринув у свою роботу, яка повністю заповнила мій мозок, і про дивну кралечку, мені навіть подумати не було коли… Після зміни я був настільки виснажений, що впав у ліжко ледве стягнувши з себе одяг. Проснувшись, пішов прийняти душ. Тепла вода та аромати шампуню з травами знову нагадали мені красуню. «Господи, я навіть не знаю як її звати», - спохватився я і відкрив кран з холодною водою. Вода зробила свою справу. Я трохи оговтався… Підійшов до холодильника ті дістав дбайливо складені моєю мамою млинці, спечені нею за її особливим рецептом. Виклав їх на сковорідку та став розігрівати. Ніжний солодкий аромат наповнив кухню, і я знову став думати про красуню. Механічно виклав млинці на тарілку. Я навіть не знав чи хочу тепер їсти. Відрізав шматочок і підніс його рота. На мій подив, я цей шматочок проковтнув дуже швидко, рука швидко наколола ще кілька шматочків і піднесла їх до рота, який їх швидко ковтнув, майже не розжовуючи… Мій розум і моє тіло працювали трохи окремо. Я підрахував коли я останній раз їв і з’ясувалося, що майже дві доби тому. І поки я роздумував над цим, моє тіло швидко поглинало їжу, не дослуховуючись до моїх розумних думок з проханням робити це повільно та вишукано… Коли млинці зникли з тарілки я пішов і налив собі компоту, який теж випив трохи жадібно. Я як лікар знав, що людям, які довгий час не мали доступу до їжі необхідно давати спочатку тільки потроху пити бажану зовсім трішки підсолоджену воду, а потім пити поживну абсолютно рідку їжу, згодом за деякий час необхідно переходити на м’яку, і тільки після повного відновлення організму та його сил можна знову споживати тверду їжу. Знання це одне, але відчути на собі весь жах голоду, я ніяк не сподівався. Добре що млинці, то були дуже м’які пухкі сирники, що самі танули у роті, інакше я просто б елементарно вдавився. Яка то була б безглузда смерть та ще й для лікаря. Ну все кохання коханням, а їсти необхідно вчасно і за розкладом, навіть якщо і через силу. Правда деякі дієтологи не радять їсти через силу, а це не для тих, хто довгими змінами стоїть біля хірургічного столу… 

А кралечка казала правду : «Випий компоту і поїж..». І звідки вона знала про те як я люблю мамин компот.. Треба буде собі соломинки купити, що б у разі чого починати їсти з компоту через соломинку… 

І ще, піду у парк до неї за дві години перед зміню, бо інакше пробуту там довго і знову не висплюся і вчасно не поїм, а мені це абсолютно не можна. А коли побачу її, то сам розповім їй про лебедів.. Не тільки їй якісь чудні історії розповідати. Я теж можу розповісти, щось гарне, цікаве і до того ж абсолютно правдиве… Вона буде мене слухати і їй буде ніколи розповідати мені свої казки… Вона і так будь кого може звести з розуму, а для чого їй цей ефект підсилювати ще і своїми дивними розповідями, то знає тільки вона… Дивна-дивна, але яка ж гарна...