ГЛАВА 8. КРОВ ПАЙПЕР.

ГЛАВА 8. КРОВ ПАЙПЕР.

Світло сфер прорізало темряву, несучи їх назад додому.

Лео міцно тримав непритомну Пайпер на руках, її тіло здавалося легким, майже невагомим. Вона була блідою, холодною, її груди ледве здіймалися в диханні. Краплі крові стікали з її зап'ястя, залишаючи слід навіть у магічному світлі.

Її сестри, Мерлін, Вінчестери, Ван Хелсінг і Коул оточували їх півколом. Усі мовчали, сповнені тривоги.

Школа Магії зустріла їх тишею.

Лео переніс дружину до головного залу й обережно поклав на диван, який ще залишався в захисному колі з лаванди. Диван був устелений м'якими подушками – вони готували його ще перед подорожжю до Ноксії.

Але зараз цей імпровізований вівтар призначався для порятунку.

Фібі, Пейдж і Прюденс опустилися поруч.
— Вона зовсім холодна, — Фібі торкнулася руки сестри, і її голос затремтів.
— Вона втратила занадто багато крові, — підтвердив Лео. — Я зараз же…

Він опустився на коліна, притиснув долоні до її пораненої руки й заплющив очі. Його руки почали світитися золотистим світлом.

Тепло мало пройти крізь її тіло, зупинити кровотечу, загоїти рану…

Але щось пішло не так.

Раптом світло спалахнуло червоним, мов полум'я, і вибухнуло.

Лео відкинуло назад, він важко впав, збивши з ніг Коула.
— Що за…?! — Коул миттєво підхопився.

Фібі зойкнула й нахилилася до сестри.

Кров не зупинялася.
— Ні… Ні-ні-ні… — Фібі почала трясти голову. — Це неможливо! Чому вона не зцілюється?!

Пейдж зімкнула пальці в кулаки.

— Ми можемо спробувати разом, — запропонувала вона.

Лео важко дихав, але кивнув.
— Так. Це може спрацювати.

Він узявся за руки з Пейдж.

— Як тоді з Коулом? — запитала Фібі.
— Саме так, — відповів Лео. — Сконцентруємо енергію. Разом.

Вони увійшли в захисне коло й опустили руки на поранене зап'ястя Пайпер.

Світло знову запульсувало, сильніше.

А потім – нова хвиля енергії.
Раптом з її рани вирвалися іскри й язики вогню.

Вибухнувши, вони відкинули Лео і Пейдж в різні боки.

Фібі зойкнула.
— Це неможливо!

Пайпер все ще залишалася нерухомою.

Її кров не слухалася магії.

До зали увійшов старійшина Леон. Його суворе обличчя виражало стурбованість.
— Що тут відбувається?

Фібі закрила обличчя руками.
— Вона вмирає…

Леон підійшов ближче.
— Але ж Лео…
— Не може її зцілити! — перебила його Пейдж.

Леон нахмурився.
— Такого ніколи не було…

Фібі не могла більше стримувати сльози.
— Я не хочу знову її втратити!

І раптом…

Вона пригадала.

Верховний Аватар.

Його могутність була незбагненною. Він мав відповіді на питання, що не могли знайти навіть старійшини.

Її губи прошепотіли єдине слово:
— AVATARUS.

Повітря затремтіло.

Простір спалахнув золотим сяйвом – і в ньому з’явилася висока постать.

Верховний Аватар.

Аватар спокійно оглянув присутніх.
— Фібі, ти мене покликала.
— Допоможи їй! — Фібі ридала, вказуючи на сестру. — Щось не так із її кров’ю, і вона не зцілюється!

Аватар без слів увійшов у захисне коло й опустився перед Пайпер.

Він доторкнувся до її руки, провівши пальцями по запеклій крові.

Розтер її між пальцями.

Підніс до обличчя… і вдихнув запах.

Він закрив очі.
— Ось воно, — тихо мовив він. — Саме її кров заважає зціленню.

Фібі здригнулася.
— Що?!

Аватар підняв на неї очі.
— Її кров… не така, як у звичайних людей.

Фібі залилася сльозами.

Коул підійшов і обійняв її.
— Це не означає, що її не можна врятувати, — голос Аватара був спокійним. — Але потрібен особливий метод.

Фібі з надією підняла голову.
— Що потрібно?
— Кров Прюденс.

Прюденс не замислювалася.
— Візьміть її.
— Зачекай, Прю… — почала Пейдж.

Але Прюденс вже взяла ніж, зробила крок у коло й простягнула Аватару.
— Роби, що треба.

Аватар мовчки взяв ніж і розрізав її долоню.

Кілька крапель крові впали на рану Пайпер.

І тоді…

Рана почала світитися червоним.

Магія вібрувала в повітрі.

Фібі затамувала подих.

За кілька секунд поріз затягнувся.

Пайпер різко вдихнула.

Вона заковтала повітря, немов прокидаючись із глибокого сну, й закашлялася.
— Ох, як усе болить… — її голос був слабким.

Фібі кинулася до неї.
— Пайпер!
— Мм… Я щось пропустила? — пробурмотіла вона.
— Ти ледь не померла!

Пайпер слабо усміхнулася.
— О…

Потім зітхнула.
— А можна мені чогось солодкого? І побільше!

Фібі заплакала й засміялася водночас.
— Ой, зараз, зараз!

Вона швидко дістала шоколадні кекси.

Леон приніс солодкий трав’яний настій.

Пайпер випила настій, з’їла кекси – і відразу ж заснула.

Лео вкрив її м’якою ковдрою.

Усі залишилися поруч, обговорюючи все, що сталося…
Але одна думка не давала спокою.
Якщо Василіск знав про кров Пайпер…
То хто ще про неї знає?

І чи не забрав Гаргуль ту калюжу крові, яку вони залишили в печері?

Школа Магії була спокійною, але важкою. Всі присутні обережно сиділи біля Пайпер, чекаючи, поки вона прокинеться.

Вони бачили, як її дихання стало рівним, як тепло відновлювалося в її тілі після того, як вона з’їла кекси і випила настій. Проте над головами всіх висіла одна велика невідомість: що з її кров’ю, і чому саме цей момент був настільки критичним?

Нарешті, Пайпер прокинулася.
Вона озирнулася, спочатку не розуміючи, де знаходиться. Її погляд був млявим, але зігрітий здоров’ям після важкої боротьби.
— Що…? — її голос був слабким, але помітно краще, ніж було до цього.

Фібі першою схилилася до неї.
— Ти нарешті прийшла до тями! Ти навіть не уявляєш, як ми переживали.

Пайпер спробувала сісти, але її рука ще боліла. Вона замружила очі.
— Що сталося? Я пам’ятаю… печеру… і потім стало темно.

Коул сидів поруч, тримаючи її руку, намагаючись підтримати.
— Ти пережила те, що майже ніхто не міг би витримати, Пайпер. Твоя рана не загоювалася, а кров не зупинялася. Ми пробували зцілити тебе разом, але… — він поглянув на Лео. — Нічого не працювало.

Пайпер подивилася на нього з подивом.
— А потім? Як я вижила?

Фібі взяла її руку.
— Це було завдяки Прю. Ти знаєш, що її кров зцілила тебе?
— Як? — Пайпер намагалася сісти, але все ще відчувала слабкість.

Фібі втримала її.
— Ти особлива, Пайпер. І твоя кров, яку вони так хотіли… — її голос став важким. — Вона містить дві магії, дві групи крові, і це все в тебе з того моменту, коли Прю померла.

Пайпер широко відкрила очі.
— Що? Як?

Аватар підійшов до них.
— Це правда, — сказав він спокійно. — Твоя кров стала особливою після смерті Прюденс. І вона перенесла на себе її магію, так само як і її групу крові. Це не було очевидно до сьогоднішнього дня, але зараз ти стала носієм двох магій – світлої та темної, і двох груп крові. Ти стала тим, чого не повинно було статися.

Прюденс здивовано подивилася на Аватара.

— Ти хочеш сказати, що це через мене? Через мою кров?

Аватар кивнув.

— Не тільки через кров Прю ти особлива, Пайпер. Твоя кров вбирає дві потужні магії, а ці магії можуть робити неймовірні речі, коли вони поєднуються. Як було сказано раніше, це ідеальний баланс між світлом і темрявою. Тільки ніхто не знав, як це спрацює на практиці.

Пайпер стиснула губи.
— І це те, що вони шукали…
— Саме так. — Аватар зробив крок назад. — Василіск, стародавня змія, знав, що твоє тіло – це перехрестя двох світів. Він знав, що твоя кров є ключем до могутності. Це також пояснює, чому він так наполегливо намагався викрасти тебе.
— Але чому саме зараз? — запитала Пейдж.

Аватар подивився на неї спокійно.
— Василіск давно чекав цього моменту. І тепер він прагнув використовувати твою кров для своїх темних цілей. Тільки він не міг це зробити без відповідних підготовчих кроків. Він хотів отримати твою кров, живу кров з живої відьми, аби зібрати сили, яких раніше не мав жоден смертний чи безсмертний.

Фібі замислилася, згадуючи сцени з печери.
— Ти хочеш сказати, що він не лише хотів її забрати, але й зробити з неї…
— Можливо, навіть використати її для створення нових магічних створінь, або ж маніпулювати світом темряви, — додав Коул, стискаючи кулаки. — Але головне – він не мав права отримати її.

Пайпер відчула, як усі ці слова важко лягають на її плечі. Вона відчула себе якоюсь частиною великої гри.
— А що сталося з моєю кров’ю, що залишилася в печері? — запитала вона, намагаючись зібрати сили.

Аватар подивився на неї з глибоким поглядом.
— Це… ось що має значення, Пайпер. Якщо твоя кров потрапить до рук Гаргуля, нічого не зможе зупинити його. Він давно полює на кров Зачарованих для того, щоб здійснити великий ритуал. Ритуал, який дозволить йому отримати безмежну владу.

Фібі схопила голову руками.
— Але ж… ми не встигли прибрати її. Вона залишилася в печері.

Пейдж і Лео перезирнулися. Всі вони зрозуміли, що якщо Гаргуль вже добрався до цієї калюжі крові…
— Що буде, якщо він її отримає? — запитала Пайпер, її голос був тихим, але в ньому вже відчувався страх.

Аватар нахмурився.
— Не можна дозволити цього. Це може призвести до кінця не тільки для вашої родини, але й для світу, якого ви знаєте. Гаргуль має силу, щоб використати таку кров для того, щоб розчинити межі між світами, знищити магію світла й поглинути темряву.

Тиша впала на кімнату. Погляди всіх були спрямовані на Аватара, але його слова обвили кожного, мов невидимі вороги.