ПЕРЕДМОВА.

                                   ПЕРЕДМОВА.

Уривок з Альманаху Зачарованих:

"ВІДРОДЖЕННЯ ЛЕГЕНДИ.

Сестри-чародійки загинули.
Зло повстало.
Світ без Світла.

Але кожна Легенда повертається —
…коли світ найбільше її потребує.

Хтось воскресив Бальтазара.

Джону Констянтину сняться сни про нову Апокаліпсисну книгу.

А Кастіель... зрадив Рай.

Цей світ був би мертвим,
…але є ті, хто пам’ятають легенди."

Настав час розпочати другу частину історії про пригоди сестер-чародійок.
 

Перша частина вже побачила світ в ексклюзивному першому друкованому виданні.

Сподіваюся, що найближчим часом і друга частина зможе знайти свого читача в такому ж форматі.

На написання першої частини в мене пішло сім років, і на те були свої причини.

Не знаю, скільки часу займе створення продовження, але початок вже покладено.

А раз є початок, то буде й кінець.
 

Пайпер, Фібі, Прю і Пейдж повертаються у світ, який вже ніколи не буде колишнім.
Вони більше не ті наївні дівчата з передмістя, яких знав світ; тепер їхня магія стала сильнішою, їхні серця – витонченішими, а випробування – смертельнішими.

– Пайпер, – шепотіла Фібі, – ти відчуваєш це?

Повітря навколо них стало густим, майже живим, і холодні тіні з минулого ніби шепотіли стародавні закляття.

– Відчуваю… – відповіла Пайпер, стискаючи кулю магії у долонях. – Це більше, ніж просто небезпека. Це… хтось стежить за нами.

У тіні кімнати з’явився силует.

Це був Коул, його очі світилися похмурим фіолетовим світлом, а посмішка була водночас знайомою і загрозливою.

– Ви завжди відчуваєте, що світ готується до кінця, – промовив він, – але цього разу… кінець приходить не сам.

За межами їхнього світу почали розкриватися нові шляхи: Сутінковий світ, де править Безкрилий Ангел, і темрява, що загрожує поглинути усе.

Лише ті, хто пам’ятає легенди, можуть відкрити двері між світами.

В цей час старійшина Леон і Лео готували стародавні руни, а Джон Констянтин вів записник зі снами про майбутнє.

Він звернувся до Пейдж:
– Якщо Гаргуль використає подорожі в часі, щоб змінити народження Шарлоти Уоррен, ми побачимо новий Апокаліпсис. І цього разу ні Рай, ні Земля не будуть готові.

Дін і Сем Вінчестери, відомі мисливці, стали союзниками сестер.
Ван Хелсінг дав їм древній меч, здатний прорізати навіть найтемнішу магію.

Мерлін шепотів про стародавні пророцтва, які вказували на те, що боротьба не закінчиться, поки легенди не оживуть.

– Я пам’ятаю ті часи, коли світ здавався простим, – промовив Мерлін. – Тепер ми стоїмо на порозі нового етапу. Там, де Сутінковий світ і Безкрилий Ангел сходяться, ми зрозуміємо, що добро та зло не завжди мають форму, яку ми можемо впізнати.

І саме тут, серед містики, магії та майже забутих легенд, розпочинається "Зачаровані. Відродження Легенди."

Кожна битва, кожне закляття, кожне рішення героїв залишить свій слід у долі світів.

Чи зможуть чародійки пережити цю війну?
Яка ціна буде сплачена за перемогу над Гаргулем і Темпусом?

І чи відкриються Зачарованим таємниці Безкрилого Ангела та Сутінкового світу?

Це не просто продовження історії – це новий виток легенд, де минуле, сьогодення та майбутнє переплітаються, а доля героїв залежить від їхньої сміливості, віри та магії.

І якщо легенди повертаються, то лише там, де світ найбільше їх потребує.

Темрява повільно огортала обрії, і навіть зорі здавалися наляканими.
Десь далеко чути було тихий шепіт вітру, який носив назви забутих легенд.
У серці цього шепоту відчувалася присутність того, що виходить за межі звичного світу.

Пайпер, стоячи на вершині пагорба, відчула холодне дихання Сутінкового світу.
Її руки самі стискали кулю магії, а очі шукали невидимі силуети.
– Я… відчуваю його, – прошепотіла вона, – Безкрилий Ангел… чи це справді ти?

Фібі, притиснувши руку до серця, додала:
– Мені здається, він не просто спостерігає… він чекає.

Десь у тіні, між світлом і темрявою, з’явився силует: високий, ефемерний, з ледь помітними крилами, з очима, що світилися сумішшю спокою й печалі.

Його погляд пронизував простір, і здавалося, що час зупинився.
– Світ зміниться, – промовив він, його голос був одночасно близьким і далекім, – і кожна ваша дія залишить слід у Сутінковому світі.

Темрява тремтіла, і на мить всі присутні відчули, що це не просто початок нової пригоди – це народження легенди, якої ще ніхто не бачив.

У далині промайнуло світло, і серця сестер наповнилися рішучістю.
Бо якщо легенди повертаються, то лише там, де світ найбільше їх потребує.

Ex Umbra — Із Тіні
Сторінка з Грімуару Сутінків, що мала бути знищена.

"Історія про них — не байка.
Вони були першими, хто пізнав Іскру.
Тими, хто не вкляк перед Темрявою, а прийняв її…
І в цьому була їхня сила.
І їхня ж печать."

Жнець Смерті зупинився, його рука торкнулася зотлілої сторінки в центрі Грімуару.

Вона тремтіла, немов жива.

Йому не дозволялося її показувати.

Але ніч тремтіла, небо дихало попелом, а тиша — просила правди.
— Не всі мають знати. Але ти вже тут. І ти заплатив свою ціну. Отже, слухай… — прошепотів він, і шепіт розсипався у темряві, мов крихти стародавнього часу.

Колись, задовго до появи Безкрилого Ангела, до падіння Першого Легіону, Зачаровані пройшли крізь Вуаль світу.

Їх було четверо, і кожна несла на собі частину Забороненого Дару.

Перша володіла силою контролювати плин часу, сповільнювати та пришвидшувати події.
Її очі відображали кожну мить, наче світ перебував у її руках.

Друга несла у собі Вогонь, що не горів, а співав.
Він відгукувався на думки, підкоряв волю, і здавалося, що сама стихія слухається її бажання.

Третя бачила Сутінки як шлях, а не вирок.
Вона знала, що тіні світу зберігають історії тих, хто зник у забутті, і могла читати їх, як відкриті книги.