Глава 10 Варя

Чому я вирішила погодитись на цю авантюру ? Питання яке я собі задавала не один раз. Можливо це в переддень Нового року так на мене вплинув, адже всім хочеться дива, якоїсь казки на новий рік навіть якщо вона вигадана.  Вирішила більше не аналізувати, а пливти за течією і насолоджуватись відпочинком.

  - Я рад що ми зустрілись – зізнався Артур

- Рад? – здивовано підіймаю брів –  Наша минула зустріч  ледве не закінчилась ніччю за ґратами – ледве стримую смішок пригадуючи нашу першу зустріч.

- Ага, – сміється чоловік – і то правда, але було весело. Ми  неспішно проходимо по доріжці між ялинками, з неба починає сипати сніжок який додає нереальності навколишній природі.  - До речі, а як ти тут опинилась? – після невеличкої паузи запитує у мене Артур.

-Все дуже прозаїчно — зітхаю – робота, подзвонили постійні клієнти яким знадобилась моя допомога, довелось коректувати плани, адже я б не встигла повернутись до нового року, тому запросила родину  зустріти Новий рік тут.

- А ким ти працюєш?- продовжує з цікавістю розпитувати чоловік

- Я працюю менеджером з туризму і мій головний обов’язок всім задоволений клієнт.

 - А твоя племінниця теж тут?

 - Так, з моїми батьками ти вже знайомий, а з іншими познайомишся, можливо трохи згодом. – відповідаю – А ти, ти ким працюєш? –  питаю у відповідь

- Я архітектор

Поки ми розмовляли відійшли на досить значну відстань від будиночків і я почала мерзнути. Помітивши це чоловік скинув свою куртку і накинув її на мене, а сам  залишився у светрі.

  - Ти ж захворієш.- запротестувала я

 - Ні, я загартований,  до того ж це привід швидше навідатися у те гарне кафе – показує на кафе яке знаходилось неподалік.