Чари новорічної ночі
Глава 4. Артур
Чекаємо приїзду патрульної поліції. Трохи нервую, адже на завтра в мене заброньовані квитки на поїзд на дев’яту ранку, потрібно ще домовитись з сусідом за Боню, французького бульдога, якого я взяв з притулку для тварин. Ми з родиною вирішили відсвяткувати цей Новий рік у Карпатах на гірськолижному курорті. Через пів години приїжджає наряд поліції та починає з’ясовувати всі обставини події. Просять надати посвідчення особистості, спочатку показую власне.
- Отже, Сергієнко Артур Олегович? — перепитує поліцейський перевіряючи мої данні по базі злочинців.
- Так це я. – відповідаю найспокійнішим тоном на який здатен.
- Дивно – хмурить свої брови представник закону — у вас навіть штрафів не має, і перша покупка вами сплачена. Чому ж сережки для своєї – робить паузу і зазирає у паспорт незнайомки – Варвари Агапової намагались вкрасти. Соромно.
«Отже, Варвара, тобто Варя! Ось і познайомились»- подумав я і знову повторив історію про «хворобу» Варі, дякувати всім святим вона в цей час мовчала. Тому вибачився перед продавчинею, заплатив за «крадіжку» і нарешті нас відпустили.
Відредаговано: 18.12.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
