Глава 2. Варя

Ну нарешті, робочий день закінчено, нарешті. Поспішаю покинути робоче місце. Виходжу на вулицю, де до речі вже доволі темно, з неба великими  пластівцями падав сніг, а  в повітрі відчувався морозець.  Привітливо миготіли різдвяними ліхтариками  прикрашені вітрини магазинів.  Насолоджуючись такою погодою вдягаю навушники, вмикаю улюблений збірний трек і йду за подарунками, ялинку краще купити завтра вдень, щоб обрати нормальну, а не жовту. Живу я одна  у невеличкій однокімнатній квартирі, святкувати збираюсь  у колі родини. Для чого тоді ялинку прикрашати? Напевно ні для чого, але .., ще з дитинства була переконана що  Новий рік без ялинки та мандаринів не Новий рік. Тому кожного року купую у квартиру живу та пишну зелену красуню, яку прикрашаю поїдаючи мандарини, від яких до речі потім маю маленькі прищики подразнення, але це того варте. Отже, перейшла на іншу сторону проспекту і не дивлячись під ноги наступила в калюжу прикриту сніжком. Холодна вода одразу потрапила у середину, кривлюсь від холоду і  поспішаю у середину ТЦ. Довго вирішую що саме подарувати рідним, і ось я бачу те що довго шукала – срібний браслет у вигляді сніжинок  для племінниці. Не вагаючись заходжу у бутік з наміром купити його, але..

- Покажіть ближче, цей браслет – ні, на жаль  це не я роблю покупку, це нахабний мужлан, який обходячи мене опиняється першим і пальцем вказує … на браслет який мені сподобався.

      «Щооо?! Це мій подарунок!! Ну нііі!»- кричить всередині моя друга натура.

         - Ви..ви .. не можете його купити – переш ніж розумію що роблю звертаюсь до незнайомця підходячи ближче

         - Що? – здивовано  обертається   на мій голос чоловік

- Ви не можете його купити, тому що …- швидко вигадую переконливу причину

-Чому? – брів незнайомця здивовано вигинається

«А він гарний, навіть дуже!»- проноситься в моїй голові, а потім« А я б була зовсім не проти такого Святого Миколая, для дорослої дівчинки Варі. Тобто мене!». Сильно трясу головою, щоб розвіяти марення.

-Тому, що .. я купую його – невпевнено відповідаю.

- Та невже! Я так не вважаю, адже я першим його запримітив.- відповідає «Святий Миколай». Відповісти не можу, бо зайнята розглядуванням чоловіка, а подивитись було  на що: середній зріст, спортивна фігура, обличчя з чіткими вилицями, в міру пухкими, так би мовити, по – чоловічому, вустами, доглянутою бородою,  синіми очима, коротким русявим волоссям. Одягнений в чорні джинси, светр  насиченого бузкового кольору та шкіряну куртку та кросівки на ногах.

-Так — відриваюсь від розглядування і фокусую думки на моєму подарунку впевнено відповідаю

- Ні! Тому що його купую я ! – відповідає і протягує продавчині картку. Дівчина розгублено переводить погляд від нього до мене і навпаки, потім пробиває покупку і віддає нахабі з побажанням гарного вечора. Він повертається  до мене і переможно посміхається  демонструючи пакунок. «Ах ти ж гад ! Ну я тобі зараз покажу!!!!» -  мене аж потріхує від справедливої злості, не дозволяючи собі передумати хапаю перший предмет  що потрапив до рук і вкидаю його непомітно у кишеню нахаби. У нього дзвонить телефон, чоловік підходить до рамок і тадам — справедливість таки існує, рамки спрацьовують, я задоволена, незнайомець не розуміє що трапилось, охорона як Чіп та Дейл поспішають на допомогу продавчині та «горе-крадія» затримують. Просять показати сумку яку він тримав і у якій знаходився мій подарунок.  Впевнений, що трапилась помилка, хамло демонструє сумку, протягує чек з оплаченим товаром, вивертає кишені звідки …Тут мені час йти.  Та не встигла  я навіть відвернутися. Як цей. цей .. отже:

-Кохана, ну невже знову? – хапає мене за руку – Я просив тебе перед походом сюди відвідати твого лікаря! – нахиляється вперед до охоронців і довірливо так говорить їм гучним шепотом — в неї хвороба психологічного характеру, вона в мене шопоголік, але ми намагаємося це не афішувати, ну ви ж розумієте?

«Щщщо? Я хто?  Шопоголік?» - у мого мозку перевантаження. Збій в системі, сказати зовсім нічого не можу, адже думок нуль, зеро. Так і стоїмо, в проклятущому бутіку в очікуванні  патрульної служби.