Частина приблизно перша

Принцеса Ванда покрутила яблуко в руках, знизала плечима й відкусила. Угу, мабуть, сорт «Мертвий метелик». Про нього писали у відгуках, що спочатку починається слабкість в ногах, потім тремор, втім, все проходить безболісно.

Поки отрута ще давала змогу рухатися, Ванда трохи розглянула себе в дзеркало, поправила одяг і сама вляглася в труну. Цікаво, який принц їй випаде. От якби брюнет.

Над труною десь високо в небі пливли білі хмаринки.

Зітхнувши, Ванда побарабанила пальцями й подивилась на годинник. Мабуть, організм виявився досить міцний. Ще раз зітхнувши, вона трохи порахувала овець і нарешті померла.

***

Ванда розплющила очі й побачила чорні стіни, освітлені полум’ям чорних свічок. Вона здивовано сіла — й одразу з вереском скочила на ноги, схопивши найближчий канделябр в якості зброї. Навколо були скелети!!! 

Ванда вищала, і скелети від несподіванки теж вищали і ховалися одне за одного, і кажани з переляканим писком метушилися навколо, і якийсь зомбі в кутку знепритомнів — скандал, повний скандал!

— Тихо всі!

Ванда зручніше перехопила канделябр і глянула в бік голоса. Вона побачила худорлявого чоловіка з довгим білим волоссям. Він був замотаний в чорну тогу, прикрашену блискучими пряжками у вигляді черепів. 

— Що тут відбувається?! — просичала Ванда, повільно відступаючи.

— Мені потрібна секретарка.

— А я тут до чого?! Я з ними не працювала, не знаю, кого порадити! Я не  рекрутингова агенція! І мені негайно треба назад, за мною мав прийти принц! 

— Не хвилюйтеся, шановна, я йому ліча підсунув. Ну так що? У нас повний соцпакет, офіційне працевлаштування. Ну, тобто все це буде, коли, е-е, саме ви впровадите відповідні процеси, — він трохи збентежено почухав потилицю. — Бо зараз секретарки немає.

Працювати?! Їй — працювати?! Ванда ошелешено впустила канделябр і він з гуркотом прокотився по підлозі. Це була вкрай порочна ідея, і принц… З іншого боку, принц… принц, припустимо, міг би й раніше встигнути. Мабуть, загуляв десь так, що довів ситуацію до подібного. Звісно, нащо рятувати якусь дурну принцесу, якщо на полювання можна з’їздити або по кабаках! Хай йому буде гірше! Схлипнувши від жалості до себе, Ванда кивнула.

Скоро вона бродила по замку в супроводі дворецького. Придивлялась до, так би мовити, нового робочого місця.

Спочатку вони відвідали портретну галерею. Там були і предки нового роботодавця (від первинного некроманта зі скелетом динозавра), і його власні селфі. Мабуть, цей чоловік вів активне так-би-мовити-життя: на одній світлині він пив смузі разом з вікінгами у Валгаллі, на інший серфінгував на Стіксі, на третій відкривав некромантський палац культури. Роздивляючись останню світлину, Ванда зітхнула:

— А в чому взагалі сенс? Ну підіймає він мертвих, і що? Заради чого це все? Просто заради слуг?

Дворецький охоче відгукнувся:

— Смерть — це наука, і занурення дозволяє якнайкраще її вивчати. Наш господар пан Тодес спеціалізується, зокрема, на мертвих мовах. Іноді знаходить і воскрешає дуже цікаві мертві слова.

— Хм, — Ванда хотіла запитати, чи є там якісь цікаві слова про кохання, але засоромилася.

Наступної ночі, коли Місяць піднявся, почався перший робочий день. Принц так і не з'явився — ну, сам винен. Ванда випрямила спину, рішуче видихнула й зайшла в кабінет. 

— Ну, що спочатку?

Пан Тодес зрадів.

— О, треба переглянути журнали і відкласти всі, де є статті про вирощування скелетів з драконячих зубів.

В душі заворушилась цікавість. Вдома Ванда нічим подібним не займалась.

— Нащо? 

— Скоро весняні роботи, а у мене часу немає цим займатися, зараз займаюся суфіксами одного величного забутого вірша. Але якщо не зробити, шо ж люди скажуть?

Перший журнал Ванда взяла двома пальцями, зазирнула всередину, як за двері невимовного жаху й прочитала зміст. «Всі ребра порахувати: проводимо облік неповних скелетів», «Зуби на полицю: протезування у вампірів за медичною страховкою», «Скелети проти екзоскелетів: переваги та недоліки», «Пар кісток не ломить — 5 норм гігієни».

За пів години Ванда сиділа, занурившись в пресу по вуха. Важким зусиллям волі припинивши читати про старовинну моду, вона відмітила потрібні статті про вирощування: підбор ґрунту (суглинок не рекомендовано), підживлення та найбільш врожайні сорти, віддала їх пану Тодесу й на крилах ідеї помчала до дворецького.

— Підкажіть, а з ким я можу поспілкуватись щодо старовинної моди? Мені так подобається епоха Переродження!

— Так, тут є зомбі, пані Васслава. Я вас проведу.

Наступні три години, як не дивно з урахуванням обставин, стали найщасливішими в житті+ Ванди і в довгому посмерті пані Васслави — вони обговорили тодішні й сучасні сукні, кухню, манери й чоловіків, і потім все те саме по другому колу; потім Ванда переповіла деякі любовні романи про епоху Переродження, які вона читала, а пані Васслава посміялась і вказала на фактичні похибки («Флейтою кохання у нас називали зовсім інший орган, люба, а те, про що ти кажеш — то тромбон, а перше — то взагалі укулеле»). Це було так цікаво! Засмутило тільки одне — нова подруга не дуже добре почувалася через низькоякісний формалін. Крім того, один раз їх перервала тривога — на територію вліз якийсь порушник і варта побігла його ловити, — але вони обговорили подію і скоро про це забули. 

Наступної ночі Ванда дуже виразно грюкнула дверима, коли зайшла в кабінет.

— Чому сюда закуповують настільки поганий формалін?!

Пан Тодес підняв голову від почерканого листка:

— Про всяк випадок нагадую, шановна, що зараз ви секретарка, а не принцеса.

— Питаю як секретарка: нащо ви проводите настільки нерентабельну політику? Псуєте цінні кадри!

— Цінні? Я вас вмоляю, це…

— Ніхто не сміє ображати моїх подруг, — Ванда звузила очі. — Я замовлю високоякісний формалин, і особисто вам пластирі від мізантропії!