Розділ 15: «Є шанс на порятунок?»

– Що ж робити?, – питання, яке я промовила майже пошепки зависло в повітрі. А тоді я загадала. Справді. У мене є вогонь. 

– Марі! Джордж! Станьте за мною!, – крикнула їм я, стоячи напоготові. Мої друзі, без жодних запитань, підбігли ставши так, як я просила. А тоді я вирішила не гаяти час.

– Аврентія!, – сказавши це заклинання, з моїх рук вилетіли кулі вогню, утворивши щит навколо нас. Захист є, а де ж Чорний Лицар? Я подивилася навколо, дерева шелестіли, пташки співали. Навкруги було так тихо. А де ж він? А тоді я згадала про кулю. Може, вона дасть відповідь? Все таки, часу трохи пройшло, поки вона заряджалася. От тільки куля не біля мене, вона далі, на полонині. Потрібно було якось прикликати її. Але як?

– Джордж? Нагадай ще раз, яка в тебе стихія?, – поспіхом спитала я, вдивляючись в такі однотипні, але й з іншого боку, різні дерева, шукаючи ворога.

– Повітря. – не зовсім розуміючи відповів він.

– Значить, напевно ти знаєш, як прикликати якусь річ?, – задавши питання, я на хвильку відволіклася від вдивляння на ліс, подивившись на нього.

– Гадаю, що так.

– Чудово, тоді простягни руку, сказавши слова "Куля з відповідями", – швидко пояснила я, а він, нічого не розуміючи все ж зробив так, як я просила. За мить щось невидиме гупнулося в його руку і я зразу зрозуміла, що це вона.

– А де куля?, – Марі виглядала не менш розгубленою, ніж Джордж. 

– Вона невидима, – сказала я, забравши кулю в свої руки, – Дякую, Джордж. Зараз покажу, що це таке. Це те, що я знайшла на полонині. Дивіться! 

– Я ще досі нічого не бачу, – сказала Марі, а Джордж закивав, погоджуючись. 

– Де Чорний Лицар?, – спитала я у кулі, а вона не забарилася з відповіддю. Я простягнула кулю подрузі, щоб вона прочитала.

– Недалеко від вас, в землі, є тунелі, де він живе, – сказала Марі те, що писало на кулі. А тоді трішки подумавши, додала: – Це може бути там, де він зловив мене. Пам'ятаю, я бачила велику яму в землі, поряд. Але, коли я втікала, напевно, він вирішив не йти за мною, хоча я точно пам'ятаю, що він біг ззаду.

– Пам'ятаєте, як ми дійшли висновку, що він вміє бути абсолютно будь ким? Я думаю, він вирішив дійти до нас іншим шляхом, – зробив припущення Джордж.

– Ти думаєш він..., – та не встигла я договорити, як зненацька над нами повисла тінь. І я явно зрозуміла, що це. Клятий Лицар! Він став птахом! І таким величезним, що нам буде непереливки.

– Моллі, я знаю, що робити!! – раптом вигукнула Марі, – Всі птахи бояться вогню. Якщо ти запустиш його вверх, в нього можуть згоріти крила і тоді він точно літати не зможе!!

А в цьому був сенс. Можливо, ще не все втрачено і, якщо я це зроблю, нарешті він зникне з лиця землі?...