Ми зайшли в Велику залу. Зразу було видно, наскільки ця зала велика, і чому саме так її назвали. Безліч столів, лавочок, ламп додавали їй значних розмірів. І це підкреслювало її велич.
Повз нас пройшла юрба учнів і я нарешті відірвалася від цієї краси. Виявляється, я довго нерухомо стояла біля входу в залу. Марі також дивилася на залу, але перехопивши мій погляд вона спитала:
–Як знати куди нам потрібно сісти?
Дійсно. Я й не подумала спочатку. Зала була ніби поділена на дві частини. З обох сторін стояли столи, а посередині був так званий коридорчик, через який можна було пройти до великого стола вкінці кімнати. Очевидно, що там сиділи всі вчителі та директор. Обвівши поглядом їхній стіл, я побачила Діна. Він перехопив мій погляд і усміхнувся мені. Я зробила те саме, проте зразу ж відвернулася, бо побачила те, що не бачила раніше. Біля кожної з тих двох частин кімнати були кольорові прапори. От, наприклад з правого боку червоний прапор Раменгранського гуртожитку, зліва– синій Ронеліндського. Отже, ми з Маріеттою мали йти на право.
–Ось туди,–показала я їй кивком голови в сторону нашого гуртожитку і ми пішли.
Доходячи до стола, ми побачили, що залишилися два вільних місць. Якраз для нас! Ми сіли за цей великий стіл, і стали чекати, що буде далі. Ось, нарешті вийшов наперед директор Дервантер і почав розповідати, який він радий, що бачить перед собою так багато учнів. Далі почав говорити про те, що зразу після сніданку дадуть наш розклад, та емблему нашого гуртожитку, щоб причепити до наших шкільних мантій. А ще сказав, що уроки почнуться прямо сьогодні, після обіду. Класно!
Після його довгої промови принесли їжу. Чого там тільки не було! Я наклала собі повну тарілку їжі, адже не їла майже цілий день. В залі було чути стукання виделок об тарілку, та голосні розмови учнів про прийдешній день...
***
Нас поселили зразу ж після сніданку. Кожен гуртожиток мав окремий корпус. Ми з Марі зайшли в свою кімнату, і поставивши речі почали розглядати нашу емблему та розклад уроків. Їх на сьогодні в мене було всього 5. В Марі був точнісінько такий розклад, тож на уроки я буду ходити не сама. Першим уроком були Руни, потім пара Історії (в себе вона включала історію Горденська та історію магії та чарів), пізніше Лісові Мистецтва, а останнім уроком був урок Заклинань. Звісно, що були написані кабінети, інакше ми б взагалі загубилися.
Вже було близько другої години обіду, тож я відпустила Левінтію на полювання, а сама почала збиратися на уроки. Перерва на обід буде аж після третього уроку, тому я запхала в свій рюкзак тільки підручник з Рун та два підручники з історії. Необхідно також було поставити кілька пергаментів та чорнило з пером, і я була готова на перші три уроки.
Ми з Марі вийшли з кімнати, залишивши вікно трошки відчиненим, для того, щоб Левінтія змогла залетіти, коли повернеться, а самі пішли на Руни.
На вході до кабінету Рун нас зустріла професорка Арментія. Привітавшись з нею ми зайшли в клас. Учні потрохи збиралися, і поки ще були вільні місця ми з Марі зайняли собі першу парту. Не розумію тих, кому не подобається перша парта, бо мені вона, чомусь, завжди до душі.
Професорка Арментія почала урок Рун і в класі стало зовсім тихо.
–Сьогодні ми візьмемо більше теорії, проте надалі будуть і практичні завдання,–почала вона,–Так ось, Руни–це стародавня мова. Ми будемо її вивчати для того, щоб ви змогли розшифровувати заховані слова. Відкрийте ваш підручник на першій сторінці, і почнемо наш урок...
***
Цікава мова, ці Руни. Мені дуже сподобалося. Особливо те, як пояснює професорка Арментія. Наступний її урок буде аж в середу. А це означає, що чекати до її практичних занять треба ще майже два дні, бо сьогодні лише понеділок.
Ми дійшли до кабінету з Історії. Також знайшовши собі вільну парту ми стали чекати на вчителя.
–Доброго дня. Я ваш вчитель з Історії. Прошу звертатися до мене, як професор Карден,–привітався він, зайшовши до кабінету,–Відкрийте свої підручники і починаємо наш урок.
Всі почали відкривати підручники і в класі постав сильний гамір. Вже аж коли клас затих професор Карден продовжив свій урок.
Ми почали вивчати на його уроках історію Горденська, але історію магії ще не брали. В принципі мені сподобався урок. А зараз ми йшли до Великої зали на обід. Ми з Маріеттою були дуже щасливі, що у нас є аж 40 хвилин вільного часу...