9.4

— Візьми мене за руки, будь ласка, — попросила Лада, присідаючи поруч, — і дивися в очі. Спробую поділитися силою.

Вона хотіла говорити жорстко, але голос, як завжди, прозвучав тихо й винувато.

Ларден стиснув її долоні. Лада вперше зустріла його погляд відкрито і близько: наштовхнулася на дивовижну прозору синяву — не холодний лід, як їй здавалося раніше, а  синь пелюсток незабудок у росі. Час застиг.

— Я знаю, як ефективніше ділитись енергією. Поцілунком. — Здавалося б, ослаблений король раптом сильніше стиснув її долоні, нахилився ближче.

Лада злякалася, ширше розкрила вії, зітхнула, трохи розтуливши вуста. Ларден поглянув на них, знову подивився в очі:

— Боїшся? Боїшся... А даремно. Чого боятися? Красивої зовнішності? — Він гірко усміхнувся блідими губами. — Так, я дещо можу. Але, на відміну від декотрих, не застосовую силу стосовно дівчат: ні фізичну, ні магічну, ні силу обставин. — Ларден знову трохи сильніше стиснув долоні. — Визнаю тільки силу кохання. Справжнього. Ти прийшла б до мене сама... Тому що це було б просто необхідно. Обом. Але вже не прийдеш.

"Ніби марить. І такий сумний. На що він натякає"? — серце Лади забилося швидше. Ларден її хвилював. Сила перетікала до нього двома потоками з рук в руки, і йому дійсно ставало краще.

 "Чудово"! 

Лада розуміла, що їх ситуація виглядала двозначно: Жехард поруч бився, а вони сховалися в кутку за меблями.

— Але я вже прийшла; сама, до речі. І це потрібно нам обом, — усміхнулася йому. — Не дякуй.

Лада спробувала звільнити долоні, але Ларден їх затримав. Усміхнувся.

"А як же "не застосовую силу", га"? — подумала Лада.

"Я лише трохи затримаю тебе, це не рахується", — відповів поглядом, а вголос подякував. І відпустив її руки.

Навкруги літали протуберанці, клубочився попел, вибухали пульсари, блищали дзеркальні щити; чорніли, клекотали, плювали вогнем, спалахували, розсіювалися димом чорні залізно-кам'яні кегрети. Незабаром з ними покінчили.

Залишилася лише розруха, специфічний запах гару, сморід підпалених меблів, тканини і стін. Втім, пожежі не дозволяли розгорітися — вогонь гасився магами.

Лада пустила Відблиска покружляти над будинком і лісом. Повернувшись, він повідомив, що навкруги спокійно.

Кеф вийшов з підвалу, понуро побрів до вікна.

— Ей, ти чого? — Лада поспішила за ним, подивилася в очі.

— Я нікчема. Це все через мене, мій вибір.

— Взагалі–то ти не настільки важлива особа, — підійшла до нього Дейра.

— Це точно...

— Рано чи пізно це повинно було статися. Не хвилюйся, — вона погладила його по плечі. Кеф підняв здивований погляд:

— Ви мене ще й утішаєте? Але ваш будинок — зруйнований, як ви й попереджали!

— Ось — тобі є чим зайнятися. Відновлюй тепер.

— Без магії? — жахнувся Кеф.

— З магією.

— Нізащо.

— Напади тварюк завжди бувають парними. Напевно, вони діляться на дві групи. Це ще не все. Нам твоєю магією потрібно привабити ще другу партію кегретів. Саме сюди.

Дейра пішла.

Кеф повернувся в будинок, почав відновлювати кухню, Жехард допомагав. Очистили від гару, відновили скло. Лада перевірила Руз, запитала, як справи в її ніжної подружки. 

"Все добре. Бедлам, але милий хлопчик мене відволікав. Уявляєш, — він постійно мені шепотів різні речі і навіть гладив. Такий гарненький".

— Гладив тебе чи горщик?

"Яка різниця? Мені було приємно."

— Не хочеш розповідати? Ну гаразд.

"Якщо знову налетять кегрети, хочу бути з ним".

Кеф вже валявся знесилений на відновленому улюбленому дивані в кухні, зате вона була чистою, з вікон не дуло, а помивши руки і лиця, було приємніше підкріплюватися розігрітими пирогами з криштальників і гарячим чаєм. Особливого апетиту не мали, але всі розуміли, що потрібні сили. Час від часу Відблиск літав навкруги, видивляючись кергетів і повертався зі звісткою, що все спокійно.

Жехард ревнував. Він бачив, що Ларден був ослаблений під час бою, а потім його сили поповнилися, але ні про що Ладу не запитував. Вона відчувала його холодок, забавлялася ревнощами, але все-таки не витерпіла і натякнула, що поділитися силою можна просто тримаючись за руки.

— І Ларден не поцілував? — Жехард притягнув Ладу до себе, погладив по щоці: — Ні, я б так не зміг.

Лада створила всім нові дзеркальні сфери.

Сгірель показав, як зробити їх самонавідними. Один такий магічний щит навела на Бурчика, що бродив по лісі за наказом хазяйки, — раптом надумає повернутися додому в непідходящий момент.

Ларден тримався осібно, немов спеіально уникаючи усіх, ходив по кімнатах, оглядав будинок і не бачив, як лінс учив Дейру точніше наводити пульсари, як брав її руки в свої, як делікатно притримував за талію, хоча без цього можна було обійтися, і з яким виразом дивився на неї. Жехард не відходив від Лади, а коли залишались удвох — негайно цілувалися. Вона знову тягнулася за магією до персня, благо, наповнювала його багато днів і тепер могла черпати силу і ділитися нею.