9.3

Лада деякий час сиділа в кутку лабораторії, що перетворилася чи то в склад, чи то в розарій; однією рукою утримувала вазон з Руз, що, як котеня, попросилась на руки, іншою стискала долоню Кефа, в будь–який момент готова застосувати невидимість. Хлопець, невдоволений, похмурий, сидів на подив тихо. Згори донісся гучніший шум, стук, глухе клекотання: схоже, кегрети ввірвались в дім. Ягідка тісніше стисла талію, Лада і Кеф розчинились в повітрі. Хотілося вірити, що усі справлялися. І вона теж повинна справитись.

Але як же важко було сидіти нерухомо, коли інші б'ються! І одночасно страшно проявитися, підставити під удар Кефа.

— Ладо, — сказав похмуро Кеф, — я хочу... в туалет. Надто багато випив.

"Ох. Що робити, що робити?"

— Відблиску, — прошепотіла, утримуючи невидимість. — Як можна створити захисний купол для Кефа?

— Створи йому дзеркальну сферу. І собі теж.

Лада вручила Руз Кефу.

— Як саме її створити?

— Так, як тебе вчила Дейра, тільки формуй не пульсар, а кулю. Дій м'яко, без напруги, немов надуваєш мильну бульбашку.

Лада сконцентрувалася, згадала урок. Дзеркальний горішок, що з'явився в долоні, плавно перетворила на кулю, схожу на сферу перенесення, в якій колись її доставили з Землі, і помістила в нього Кефа з Руз; потім зафарбувала її кольором дзеркальності своєї аури, через що вона стала майже невидимою, а за міцністю потягнулася до каменю в персні. Додала вибіркову проникливість і мобільність. Вийшло!

— Тепер ти зможеш рухатися. Туалет за тими дверима. Тільки не виходь звідси, добре, Кефе? І квітку бережи, не випускай з рук, вона мені дорога. Я піду вгору, потрібно прикрити інших.

Лада створила і собі дзеркальну сферу, зміцнила її, трохи гойднулася від втоми, але знову потягнула силу з запасів каменю, швидко відновилася і вийшла з лабораторії. Вчасно: хоча кегрети напали відносно нещодавно, рухи Лардена стали повільнішими. А через пробиті вікна влітали нові тварюки. З аурою лінсів король невидимий, але це не означало, що в нього не могли потрапити випадково. Лада, не підходячи до Лардена і не звертаючи на себе його уваги, здула з руки дзеркальну кульку, вона полетіла, і, досягнувши його, збільшилася, обволокла з усіх боків. Ларден здивовано озирнувся, затримав магічну бомбу в руці:

"А я зможу її кинути крізь цю сферу"? — запитав подумки. Лада ствердно кивнула:

"Так!"

Одна з тварюк потрапила плювком вогню в сферу-щит Лардена, що відволікся, і сама обпеклася відбитим вогнем. Король добив її пульсаром, що легко проходив через прозорі стінки сфери.

"Відмінно! — крутнулась на місці Лада і поспішила до Жехарда. — Як вчасно Кефу закортіло в туалет, я ж могла не здогадатися робити захисні сфери і сиділа б зараз у підвалі"!

Будинок всередині нагадував руїни, меблі диміли. Лада встигла ухилитись від полиці, що падала. Гар смердів немилосердно. Жехард, пластичний, хижий, як тигр, метався біля стіни, створюючи і кидаючи пульсари.

— Що ти тут робиш? Тікай звідси, не бачиш, що твориться?

— Бачу, тому тут! З Кефом все гаразд. Я на секунду. — Підійшла впритул, оточила сферою. — Так безпечніше.

Жехард кинув пульсар, зупинився, обійняв її за талію і притулив до стіни.

— Моя ти розумнице. Суничко...

Лада обвила його шию руками, стала навшпиньки, потягнулась до губ. Поруч рухнула шафа, проте вона не звернула увагу: до неї нахилився Жехард. Поцілував. Збоку в сферу вдарило вогнем, Лада побачила це краєм ока, здригнулася, але не перервала поцілунок: вона не лише цілувалася — передавала Жехарду силу, потягнувши її з кристалу.

Як дізналася, що так можна? А якось так склалося все в пам'яті. Навіть при першій зустрічі на Землі, коли поїла водою, йому ставало краще. Значить, зараз буде результат в сто разів сильніший! Логічно? Так!

Жехард відірвався від неї, завмер, притискаючи до себе.

— А я вже думав, не впораюся.

— А ти не думай. Сам казав: обережно з думками. Все, секунда пройшла, йду...

Жехард створив величезний пульсар, кинув в трійку застряглих у віконній рамі монстроптах, озирнувся, погасив комод, що спалахнув.

"Як багато кегретів, — думала Лада, піднімаючись по сходах, — а пульсари звичайних магів їх би не убили"!

Сгірель і Дейра розташувалися спиною до спини і виглядали дуже навіть бадьоро. Тим, як вони рухалися, можна було б милуватися нескінченно, як вогнем і водою. Лада послала їм дзеркальні сфери кульками з долоні — захист не завадить, а ось енергії у них задосить — Дейра азартно усміхнулася, вбивши чергову тварюку, а Сгірель між іншим обійняв її за талію, увіткнув ніс в розпущене волосся. Уся його постать, погляди і жести так явно говорили про любов, що Лада всміхнулася, відвернулася і якомога швидше спустилася по сходах.

А ось у Лардена справи не дуже добрі: він хитався.

— Відблиску? Як поділитися силою без поцілунку? 

— Можна використати контакт очима і руками. Але краще поцілунок і міцні обійми, як це робили ти з Жехардом і Дейра зі Сгірелєм.

— Угу, зрозуміло.

"Дейра зі Сгірелєм. Так я і думала".

Дим то заважав дихати й дивитись, то щезав, знищений магами. Лада провела поглядом бездоганного блондина, що вже сповзав по закопченій стіні, в цілісінькій сорочці і з чистим, на відміну від усіх, обличчям, поки він не зник за обгорілим диваном, потім рішуче рушила до нього. Він подивився стомлено, привітно й анітрохи не соромлячись своєї слабкості.