8.5

— Жехард про це вміння не знає, — додав, щоб переважити чашу сумнівів.

— Відповім, запитуйте.

— Можеш звертатися на "ти".

— Добре, — здивувалася трохи. Це зараз її підняли до королівського рівня, чи, навпаки, його величності закортіло побути простим? У королів свої дивацтва.

— Що попросила Дейра за твою нову зовнішність?

Лада зам'ялася. Вдала, що її дуже цікавить стеля.

Відповідати незручно, дивитися теж, Ларден повільно насувався спереду. Лада, не особливо замислюючись про те, що робить, сіла на трон, поправила, відсунувши убік, гілочки Ягідки.

— Не подумайте...

— Не подумай, — поправив м'яко, зупинившись поруч.

— Не подумай, що це серйозно... Дейра попрохала ніколи не ставати...

— Ким? — він ковзнув за спинку трону.

— Королевою Сірону, — сказала тихо.

Молодець, що перемістився, хоч не видно очей, не так соромно.

— А ти хотіла б нею стати? — по безпристрасному тону запитання неможливо було дізнатися, що він думає.

— Зовсім ні!

— Зовсім? Чому? — в голосі почулося легке кепкування.

Лада сильніше стиснула дерев'яні поручні.

— Мені не подобаються твої запитання, і я не зобов'язана на них відповідати.

— Але все-таки дай відповідь. Запитую, як твій король, — нахилився збоку, довге біле волосся торкнулося руки. Їхні погляди все-таки зустрілися.

"Знову бачу його близько схиленим до мене в напівтемряві. Який же він вродливий"!

Може, тому, що вона сиділа на троні, може, тому, що змінилась, але краса і владність Лардена вже не лякали.

— Це друге запитання. За перше ти обіцяв розповісти про вміння лінсів, — нагадала раптом.

 Ларден вмить опинився за декілька кроків перед нею.

— Вони уміли бачити минуле. 

— От як, — сказала тихо.

— А все, що уміли лінси, доступно тобі і Дейрі.

"Тобто тимчасово Жехарду і тобі, Лардене, — подумала Лада, — Недаремно мені здається, що ти знаєш відповіді на запитання, ще перед тим, як їх ставиш".

— І як це відбувається?

— У магічному сні в Агатовій печері. З допомогою Сгіреля.

Немов на підтвердження того, що Ларден знає і вміє набагато більше, ніж показує, він, зовсім як божевільний лінс, метнувся до неї і зняв пов'язку. Королівський завиток засіяв надто яскраво — сьогодні не скидала надлишки сили в перстень. І над нею, тихо дзенькнула й запалилася одна половина люстри!  Наче вмикнули електрику. Лада ахнула, захотіла встати, але Ларден притримав її плечі.

— Королівський завиток, як символ влади, універсальний для всіх чотирьох королівств. Я підозрював, що тебе вже нарекли королевою Ліну. Тепер переконався.

Лада зблідла. 

"Та-дам-м!"

Ларден продовжував:

— Припускаю, в технічному світі руку Жехарда направляв Ллірель, він же тебе штовхнув і коронував. Раджу перевірити мою версію за допомогою трансу. До речі, Сгірель незабаром має сюди заявитися.

Ларден пройшовся по залу.

— Напевно, ще раніше якимсь чином Ллірель провів шлюбний ритуал, і в тебе з'явилася його аура. Через це можливості лінса збільшилися, і його вже можна буде знайти. Дейра даремно турбувалася: ти не можеш бути моєю королевою, тому що ти — королева лінсів. Я сам вигадав шаблон так, щоб, навіть якщо і знайшлася б кандидатка в королеви, з нею неможливо було одружитися. 

 "Ти хотів залишитися з Дейрою,"— зрозуміла Лада.

"Так," — кивнув Ларден. 

— Дівчата-лінсийки королівського роду з такою аурою, як у тебе, — продовжив він, — мало того, що давно зникли зі світу Коло, та ще й чорноокі брюнетки. Блондинка може бути тільки чиєюсь обраницею.

Ларден знову наблизився, сів навпочіпки поруч.

— Твій король не я, тебе мені не пропонуватимуть, я тебе не відштовхуватиму. Сподіваюся, тепер ти перестанеш мене боятися?

Лада широко розкрила очі:

"Як же просто ти все розставив по поличках... А я ж сама не знала, чому тебе боялася". 

Ларден взяв в руку кінчики її волосся, перекотив між пальцями.

— Жехард легко перехопив дівчину, призначену, як він думав, мені, але хотів би я побачити, як він відвоює тебе в Лліреля. З ним — а я його хоч і смутно, але пам'ятаю, — жарти погані, тим більше, що лінс сам тебе обрав. І коронував. Ти належиш Ллірелю. — Він залишив волосся Лади в спокої і дивно усміхнувся.

— Я нікому не належу! Я — не іграшка. І не королева лінсів. Потрібна ж прилюдна коронація... чи щось подібне до цього.

— Не іграшка. Однак, коли ти так чарівно обурюєшся і ніяковієш, тобою справді хочеться володіти, — Ларден ковзнув поглядом по очах, губах і шиї й швидко додав іншим тоном: — Судячи зі всього, коронація вже необов'язкова. Ти королева — це факт. Інакше й мітка б не стала постійною, і трон би тебе відштовхнув. Але скажи мені... — Він замовк, підійшов до вікна, подивився в нього, потім обернувся. Лада виявила, що з трону бачить набагато далі, чіткіше і проникливіше, чим хотів би сам Ларден, який дивився несподівано нерішуче:

— Скажи, чи хотіла б ти бути королевою тут? Адже можна, — йому не вдалося повністю приховати хвилювання, — можна побудувати нове, п'яте королівство — з нуля. Придумати свої закони, ті, що по серцю і по совісті — це легше, ніж відродити, перебудувати, підлаштуватися під старе. Я давно думаю про це.

І Лада раптом побачила це нове королівство. Побачила в нім новонароджених, таких звичайних і різноманітних, цікавих у своїй ординарності, із зовнішністю без змін, в одязі вільного стилю.

"Боже мій... Ідеальний король мріє побудувати королівство для неідеальних людей"!

"Я неідеальний," — трохи стомлено усміхнувся Ларден. Він теж пильно спостерігав за нею.

— Що відповіси?

"Навіщо запитуєш, Лардене? У будь-якому випадку ти будуватимеш його не зі мною".

"Хто знає", — відповів їй поглядом.

І при цьому ні натяку на які-небудь почуття з його боку! Лада стала розглядати підлогу: злякалася наближення грані, через яку навіть в думках не хотілося переступати. Хлопців подруг сприймала, як створінь без статі, якими б гарними вони не були.