8.3

Невдовзі сиділи в магічно охолодженому залі з ідеально рівними стінами. Всередині теж все сіре. Як контраст — золотистий колір випічки, яка всім своїм видом і ароматом заявляла, що головна тут вона, все заради них — теплих смачних булочок, круасанів і пиріжків; а все інше — не варте уваги.

Вхідні двері раз у раз відчинялися, бентежили  дзвоника — заходили і виходили зграйки сіронців, декілька пар молодих новонароджених; дехто йшов з пакетом ароматної здоби, дехто сідав за столик, замовляв чай, каву і що-небудь до них.

Зайшла парочка: світлокоса дівчина-переселенка в бежевому костюмі під руку з сіронцем середнього віку. Її прикрашала мітка з квіткою трохи нижче пояса; зовнішність, зроблена заклиначами, майже збігалася зі справжньою. Ось тільки талія тонша, груди більші. Ладі стало ніяково: подумки порівняла дівчину з собою.

— Класична пара, — додала олії в вогонь Дейра, запиваючи круасан своїм улюбленим напоєм. — Народить йому трійку дітей, в одному вискочать земні гени, в перехідному віці збунтується і втече в касту новонароджених, де його краще розумітимуть.

Ладі стало так шкода дівчину, що навіть чашку відставила:

— Сіронський сурогат кохання.

— Може й не сурогат; як насправді, ми не знаємо. Дівчина виглядає щасливою.

— ...А на Землі у неї може бути хлопець — молодий, високий...

— Ти чуєш мене? Не варто жаліти переселенку. На Землі їй не було краще, інакше б сюди не потрапила. — Дейра відкусила золотисту кірочку, примружилась від задоволення, як кішка.

— Чому? — Лада почекала відповіді, поки Дейра дожувала.

Парочка всілася за столом біля вікна. Дівчина струсила невидимі порошинки з рукава чоловіка, заглянула йому в очі, щось запитуючи.

— Тому що для перенесення потрібна не лише магічна складова, але й щоб серед людей не було тих, хто про них постійно думає і подумки утримує біля себе.

Лада посмутніла. Зараз Дейра завуальовано повідомила, що вона, Лада, на Землі нікому не була потрібна. Максим думав про свою аптеку. Мама — трудоголік, у неї завжди робота була на першому місці, до того ж вона вже кілька років жила в іншій країні.

— Таку умову поставив Осяйний, — продовжувала Дейра, — Можна сказати, етика перенесення: не тривожити істинну любов. Після повернення в свій світ дівчина перегляне стосунки з близькими, можливо, змінить професію. Дослідження показують, що в вісімдесяти відсотках переселенці, повертаючись на Землю, інтуїтивно вибирають те, чим займалися в Сіроні. — Дейра відсьорбнула какао. — І покращують якість свого життя.

У вітринах сіронських бутиків красувалися бежеві костюми, сукні, траплявся й сірий чоловічий одяг. Те ж саме зі взуттям — різні варіації сірого, бежевого, мізерний вибір моделей і щедрий — розмірів.

— Нам в район новонароджених — тут не той фасон, що нам потрібен.

Дейра взяла Ладу за руку, трохи потягнула, і вони перемістились ближче до західної частини Рона. 

Тут височіли все ті ж сірі будівлі, ось тільки попадалися яскраві вивіски, вікна з кольоровими вітражами, на вулиці грала музика, перехожі зустрічалися вільніше одягнені, схожі на землян. От лише більшість все одно були з обробленою зовнішністю.

Дейра вказала на вивіску з капелюхом і плащем. Всередині їх привітно зустріли дві продавчині, показали цілу колекцію капелюхів. Час провели з задоволенням: всі разом підбирали, коментували, пропонували, приміряли. Дейра вибрала собі чорну з широкими полами, Ладі більше підійшла болотяного кольору, трохи менша, але теж подібна до відьминської. Плащі вибрали в тон. Також запаслися шкіряними чобітьми з високими халявами, тільки в Дейриних шнурування було ззаду, а в Лади — спереду.

Йшли назад повз нагромадження кольорових блуз, суконь; Ладі на очі потрапила смішна білизна: на трусиках її розміру зображений симпатичний ведмідь.

— Дивися, зовсім як Бурчик. Чи поглянь на ці салатові з зайчиком: матеріал такий м'якенький.

— Так, ці трусики приємні до тіла. Але в зайчика усмішка страшна, зубів повен рот. Йдемо звідси. Якщо хочеш, покажу магазин нормальної білизни.

— Та ні, не хочу, мені Жехард надарував.

— Заглянемо до нього негадано-неждано? — запитала раптом Дейра, згорнула покупки майже в точку і запхнула в свою знамениту кишеню. — Давно не милувалась королівськими гвардійцями. Влітку студенти-маги беруть уроки бою на мечах. Йдемо?

Через пару секунд вони, невидимі, летіли в бік королівського палацу.

— Я сама себе боюся, — сказала тихо Дейра, сідаючи на дах. — Ми так просто пролетіли крізь магічний захист — і ніхто не помітив...

Внизу на площі йшли навчання. Лада відразу знайшла очима Жехарда. Він якраз вибив меч з рук супротивника і віддалявся з площі, де під наглядом високого басистого переселенця брязкали сталлю королівські гвардійці і учні-маги. Серед бійців багато сіронців, але значно більше переселенців і новонароджених: високих, мускулистих, поривчастих. І голих до пояса.

— Сиди тут, я зараз.

Через мить Жехард-сіронець, що пив воду на лавці, різко повернув голову в бік Лади і на мить завмер. Потім відчула вітерець — наблизилась Дейра; її брат швидко йшов з площі.

— Жехард запропонував зустрітися з ним біля головного фонтану. Летимо, тут небезпечно: якщо, не приведи Осяйний, проявимось, навіть Ларден нескоро витягне. Жехард, напевно, вже там.

Проявились в парку на ділянці газону, щільно оточеній кулями декоративних кущів. Вибрались звідти з безневинним виглядом, але наштовхнулися на погляди двох сіронок, в яких читались осуд і підозра. Як на зло, Жехард теж вийшов з кущів, причому з тих же.

Його сіра сорочка була місцями волога після тренування; сіронські пані відвернули зморщені носи і пройшли мимо.

 — Славного дня, діни відьми, радий вас бачити, — він наблизився до Лади, накрив її долоню своєю, заглянув в очі.

"Я знову, як вазочка з карамеллю… Не втрачати форму, не втрачати форму!"

Дейра нахилилася вперед, щоб побачити брата, волосся каштановою хвилею стекло з плечей, торкнулося її колін.