8.2

Всі будинки в Роні схожі один на одного, незмінно сірі й міцні на вигляд.

— Дейро, а якого кольору ройц?

— Правильний хід думок, Ладо. Ройц сірий і фарбує в такий же колір. Чи в беж при певних добавках. Це не означає, що абсолютно все ним оброблено, ...але в Роні майже все. Ось і аптека.

— Навіть вивіска сіра!

— Так. І їй, і цим вуличкам, будинкам, дахам — більше тисячі років. І тисячоліття тому все було приблизно таким же — сіронці навіть вікна не бажають ні збільшити, ні зменшити. Уявляєш?

— Ні. А як же перепланування всередині будинку? Спорудження нового житла?

— А навіщо, якщо є добротний, одразу розумно спланований спадок?

— А прогрес? — запитала Лада перед тим, як ступити на ґанок вслід за Дейрою.

— Прогрес торкнувся комфорту проживання — з`явилися водопостачання, системи зливу, опалювання, причому задовго до того, як вони розповсюдились у вас, хоча ми навчились цьому якраз на Землі: наша магія гарно дружить з часом. 

"Нічого собі, які хитрі".

— ... в основному сталися зміни у сферах культури і освіти. І в стосунках, — Дейра замовкла, бо відчинила двері аптеки; відьмочки ввійшли всередину.

Рівні сірі стіни, шафи і прилавки з посірілого дерева, сірі пузаті флакони, навіть упакування сіруватого кольору.

Аптекар - сіронець, побачивши Дейру, чомусь затрепетав. Вона привітно і спокійно з ним розмовляла, а він просто обливався потом.

Гроші за трави і ройц виклав одразу ж, навіть не перевіряв, і був дуже радий попрощатися, неначе Дейра тримала спрямоване на нього дуло револьвера.

— Тебе неначе там боялись? — запитала Лада, коли вже йшли по бульвару.

— Одного разу, Ладо, мене неначе там хотіли обдурити. Аптекар нахабно зменшив ціну ройцу.

— І що ти на це?

— Нахабно зменшила його самого! Так, що гірка монет стала висотою в його ріст. Бідолаха не зовсім зрозумів, що трапилось, кинувся до золота... і не помітив свого кота. Я теж не одразу його помітила, — Дейра трохи ніяково потерла носа, — але врятувати аптекаря встигла, все нормально. Це твоє. — "Страшна жінка" протягнула Ладі два гаманці. Вона заглянула: в одному мішанина з срібних і мідних монет, в іншому — золоті.

— Спасибі.

— Угу. Я передам Жехарду твою вдячність. Чи сама подякуєш, якщо сьогодні зустрінемо.

Не надто людний, як для міста, бульвар тягнувся вдалину разом з рівними рядами лавочок зі скромними кованими поручнями, впорядкованим рядом ліхтарів класичної форми, низенькою огорожею, що відділяла брущатку від ідеального газону з геометричними малюнками клумб. Зрідка попадалися сірі статуї, створені воістину талановитими скульпторами.

"Щось все-таки в цій сірості є. Вона як основа для шедеврів, — подумала Лада, затримуючи погляд на білих пелюстках петуній, що звисали з сірого кошика, який утримувала кам'яними пальчиками скульптура дівчини біля чергової лавки.

— Так що то була за піраміда, я так і не запитала?

— Піраміда Адора. Вона є тільки в Роні, і лише в ній здійснюється перехід між світами. План її побудови тримається в таємниці.

— А будівля у вигляді букви "П"?

— Королівський палац.

— Жартуєш?

— Я? Це Сірон, Ладо.

— А як же... Я ж пам'ятаю будівлю магічної академії: що зовні, що всередині — істинна розкіш! Та й в твоєму будинку така королівська витонченість — одна люстра чого варта!

— Мій будинок планував і будував не сіронець, а лінс. А щодо академії: маги є маги, — особлива, можна сказати, міжнародна каста, звідси і розкіш, і мішанина стилів. Нам у найдальший кінець бульвару. А давай туди ковзнемо, як лінси?

Через пару секунд дівчата з'явилися біля дверей артефактної крамниці. Зайшовши всередину, Дейра попросила дівчину-продавця покликати дінара Нерка, власника. Ним виявився високий лисий чоловік невизначеного віку. Почувши побажання Дейри, він шанобливо кивнув і віддалився. Лада зачепилася поглядом за настільну вітрину з виставленими браслетами, кільцями, підвісками і намистами, але Дейра шепнула, що того, що їм потрібно, тут немає. 

Через кілька хвилин з'явився дінар Нерк, поклав на скло вітрини дві пари браслетів: плетені чорні ремінці з невеликими люстерками в оправі розмірів циферблата наручного годинника. Один з них Дейра посунула Ладі, інший наділа на руку, провела над люстерком долонею, і в ньому з'явилось її зображення.

— Відмінно, зовсім не відчувається магічний слід — це дійсно оригінали. Скільки просите за видимці?

— По сто золотих за всі чотири, шанована діно Дейро.

— Ми візьмемо два. Інші два відкладіть, за ними прийдуть.

— Неймовірно. Як це працює? — запитала Лада вже на вулиці.

— Я не знаю, як це працює, але знаю, як цим користуватися. Проведи долонею і уяви мене.

Лада так і зробила, у видимці Дейри з тихим “дзелень-дзелень” засвітилася точка, блиснула образом Лади і знову перетворилася на точку.

— Якщо я захочу розмовляти, проведу ось так рукою: "Привіт, пропоную зайти в кондитерську випити по чашці какао. Ти як? Тут продають дуже смачні круасани".