8.1

Портал побудували не в саму столицю, а поруч. Неподалік розкинувся яблуневий сад, попереду маячили сірі стіни Рону. У кишенях Дейри ховалися два зменшені рюкзаки з травами і флакончиками ройцу.

Лада нарешті дізналася, як використовують отруту: нею в спеціальній безпечній концентрації сіронці збризкують вподобані речі, і тоді вони стають невбиваними, як, наприклад, штани Лади. Сіронці також обробляють ройцем посуд, різні товари на продаж, чим заслужили славу якісного виробника.

— Арджазійці, навпаки, прагнуть до різноманітності й мінливості. Вони роблять акцент на красивий вигляд, але не гидують і якістю, так що ройц завжди матиме свого споживача. Жехард залишив отрути достатньо, щоб ти могла купити все необхідне, включаючи лінсійське люстерко зв'язку.

Після довгого перебування в лісі було приємно бачити далекі горизонти, відчувати, як в лице свіжо віє вітер, залітає в коси, тріпотить новою тунікою. Від спогаду про Жехарда, про те, що це він вибирав одяг, думав про неї ще тоді, коли вона навіть не відала про його почуття, Лада перетворювалася на ляльку-вазу, наповнену теплою солодкою карамеллю. 

— Підемо купимо яблук прямо з гілок. В Сіроні вирощують найкращі сорти.

— Угу.

Лада закохувалася в Жехарда з кожним днем все більше й більше — це факт.

"Ще трохи, і я теж буду, як Дейра, похмуро заявляти, що без нього не зможу жити".

— А якщо стати невидимими і просто зірвати по яблуку? — відігнала свої думки і рушила вслід за Дейрою.

— Ніякого "а якщо". Кодекс лінсів забороняє красти і передавати інформацію третім особам. Невидимість — властивість, дарована шляхетним королям. Здатність до деякого всезнання й умовної повсюдності Осяйний допустив тільки в зв'язці з великодушністю і справедливістю, на порядок більшими, ніж у звичайних людей. До того ж сіронці настільки дріб'язкові і настирні, що краще купити, — Дейра глянула на Ладу, відвела летюче погляд, зітхнула: — І, Ладо, Жехард мій брат, але... він може підбивати на вчинки, тобі невластиві. Не втрачай себе, добре?

"Не втрачати себе — це, напевно, не розтікатись з форми вазочки в форму блюдечка. Хай Жехард помучиться, дістаючи пригощання, як лис із глечиком в одній казці." 

Фантазія знову запрацювала у відповідному напрямку, мрії змішалися зі згадками. 

Дейра, яка вже прямувала вперед, гнучко, аж розмито швидко відхилилась від гілки яблуні, а Лада зачепилась волоссям. 

"Так, не час думати про Жехарда!"

Працювали дві бригади: одна тиха, сіра, ближче, а інша, шумна, — трохи далі, але було помітно, що голосисті хлопці і дівчата вищі ростом і одягнені в яскравіші сорочки і квітчасті сарафани.

— То новонароджені, каста, яка утворилася внаслідок шлюбів переселенців з сіронцями. Останнім часом у них з'явилась мода відмовлятися від послуг заклиначів. Якщо раніше батьки могли підправити зовнішність дитини, — а частенько так і робили, особливо з дівчатками, — то тепер діти повинні самі вирішувати, як вони хочуть виглядати.

— А навіщо підправляти зовнішність?

Відьмочка знизала плечима:

— У Сіроні свої стандарти краси. Підійдемо ближче, побачиш.

Дейра покликала бригадира, середнього зросту і віку чоловіка, заплатила йому кілька мідних монет, і він показав, де можна зірвати яблук.

Лада скосила погляд на сіронців, помітила, що вони і собі косяться на них, причому дівчата, гладко причесані, одягнені в тотальний беж, мали гарненькі личка з рівними носиками, але їх псували несхвальне здивування і осуд.

— Зараз вони обговорюють наші екзотичні поясочки, — тихо промовила відьмочка.

І дійсно, бежеві дівчата, не припиняючи працювати, переговорювалися між собою, а сірокосі голови, мов квіти соняшнику за сонцем, повертались до Лади і Дейри.

— Не надто приємно.

— Так, але вони нешкідливі, помелють язиками і знов думатимуть про свою роботу.

Наповнивши кошик, відьмочки пішли.

Лада лише один раз зупинилась: по садку бігла і заливчасто сміялася дівчинка — руда, у веснянках, в зеленому сарафанчику, з однією заплетеною, а іншою напіврозпущеною кіскою. Її наздоганяв товстий хлопчик з пов'язкою на лобі, увесь червоний, задиханий. Дівчинка ясним промінчиком промчала мимо, не звернула увагу на незнайомок. А Лада застигла. Раптом стало сумно, згадалася Земля.

″Я просто сплю... Це мій сон", — сказала собі.

Дейра теж проводжала дітей сумним, навіть гірким поглядом.

— Вони такі схожі на землян... — промовила Лада.

— Але не земляни, — обличчя Дейри знову стало незворушним. — Вони, як ти кажеш, колючки.

Поласувавши яблуками, дівчата сховались від сторонніх очей, стали невидимими, осідлали мітли і полетіли в столицю.

Через декілька секунд виявилось, що Лада не знає, куди летіти, бо не бачить Дейру. Тоді відьмочці довелося взяти Ягідку на магічний буксир.

Та все ж політ був чудовим. Лада з цікавістю роздивлялась сірі черепичні дахи, ідеально рівні мощені вулиці, симетрично посаджені дерева, клумби, площі з фонтанами, парки. Одна площа більша інших за розміром, з будівлею у вигляді букви "п" і садом навкруги; знову потягнулися будинки, — і посеред тотальної сірості з`явилась велика біла скляна піраміда.

— Що це? — гукнула Дейрі. Та враз проявилася на тлі блакитного неба, вся в чорному, з волоссям, що розвівається, — і знову зникла.

— Потім розповім, я ще не зовсім добре володію невидимістю, перелякаю міщан, — почувся зовсім близько її голос. — Йдемо на зниження в безлюдному місці. Ти таке бачиш?

— Поки ні.

Безлюдне місце все ж знайшли, приземлилися, проявилися, струсили мітлами, підперезалися.

— Куди тепер?

— Спочатку в аптеку, здамо трави і ройц. Потім — купувати капелюхи і видимці.

Будинки теж сірі. Чому Лада не здивувалася? Може, тому що саме королівство називається Сірон? Сірий панував над іншими кольорами, варіював у безлічі відтінків від темно-темно-сірого до майже білого. Лада ніби опинилася в чорно-білому фільмі, в якому яскравими вставками були лиш дерева і квіти на клумбах.