5.5

Наступного дня вони залишилися вдома обоє:

Дейра пропадала з ранку в лабораторії, Лада мила вікна вітальні на другому поверсі, коли Руз несподівано повідомила, що в будинку з'явився Ларден і йде до неї. Зі страху в животі все перетворилося на тремтяче желе, тіло напружилося від протесту. Лада подумки застогнала: "Ні-і-і″, набрала в жменю свіжополиту землю з горщика Руз, повела по обличчю, щедро вимазала чистий одяг, і, сутулячись, обернулася на голос. 

— Осяйного дня, діно. Дозвольте представитися... 

— Осйн-ного, — прогундосила Лада, безглуздо усміхаючись, так, що Ларден, який саме поправляв білосніжний комір, втратив дар мови. Лада теж розгубилася: при світлі дня бачила його вперше. Навіть побіжного погляду вистачило, щоб зрозуміти, що цей високий синьоокий блондин — рідкісний зразок бездоганного чоловіка, "десять в одному флаконі", тому що йому дісталося все: краса, розум, фізична сила, благородство, влада... Він немов одразу заповнив собою увесь простір вітальні — так, що хотілося перетворитися на комашку і поповзти до виходу, тримаючись стіни, щоб не розчавив своїми численними чеснотами, чи не ввів в ступор синім поглядом. 

Може, за правилами етикету не можна йти першою, але, прикинувшись недалекою, можна все що завгодно, особливо якщо встигнути не дати королю сказати, що він, власне, король. 

Сутулячись і уявляючи себе тією ж комашкою, Лада прошмигнула мимо небезпечно білого, аж блискучого рукава шовкової сорочки Лардена, на мить потрапивши в зону сильніше чутного запаху дорогого парфуму з пряною ноткою.

У двір вискочила досить спритно, там почала видаляти бур'яни під трояндами коло ґанку. Ларден вийшов услід, і Лада з точністю до секунди відчула момент, коли його погляд торкнувся її спини, ніби холодом обдав. Озирнулася, подивилася в строгі очі. "Навіщо я тобі здалася — йшов би до своєї Дейри", — подумалося необережно. 

"Моє королівство, де хочу, там і ходжу," — прочитала у відповідь, злякалася і швидко повернулася, бо ж руки тим часом щось висмикували із землі, не завадило б бачити, що саме. 

Виявляється, поряд з королями навіть думати небезпечно. 

Бур'янів, як на зло, виявилось замало, довелося перебиратися на город. 

"Ну що ж, додам фарб образу дурненької". 

Лада розпрямилася, потираючи поперек, обернулася, намагаючись усміхатися якомога безглуздіше. Знову зустріла здивований, уважний і суворий погляд синіх очей. Король мовчав — і слава Богу. 

— Я буду крсунею, ги, — похвалилася, задкуючи назад. 

Актриса з неї ніяка, але реакція на її заяву вийшла такою, як хотіла: Ларден приголомшено застиг. Лада опустила погляд і обігнула будинок по дузі, збивши на розі діжечку, в якій мокнув Бурчик. Вона глухо дзвякнула, бризнула водою і покотилася. Бурчик вискочив, скривджено рикнув. 

Як і припускала, Ларден за нею вже не пішов.

Згодом Руз розповіла, що з дому вийшла нарядно одягнена Дейра, і вони ступили в портал. 

Лада сама не знала, чому так повелася. Розуміла і те, що явно перегравала, і те, що король не дурень, але вже нічого не зміниш — що зробила, те зробила. 

Знахабнівши від свого уміння ставати невидимою і користуючись відсутністю Дейри, того ж дня зварила ще два зілля, щоб поліпшити пам'ять, збільшити витривалість і швидкість реакції.

І вони спрацювали! Якщо раніше втомлювалася, але не скаржилася, то, використовуючи зілля, доводилося прикидатися слабкішою, частіше охати і айкати і уважно спостерігати за Дейрою, чи нічого не запідозрила. Але вона на свою помічницю не звертала уваги більше, ніж зазвичай. Хіба що, коли Лада просила вихідний, теж вирішувала залишатися вдома і своєю присутністю закривала доступ в лабораторію, чим заважала зварити ще одне зілля: для краси і доглянутої зовнішності. Адже крім збирання трав, за Ладою залишалися ще прання, прибирання, готування і — город.