4.2

 Не так Лада уявляла собі Буйний, коли летіла над ним і коли слухала оповідання хлопців про Дуб Адора. Думала, опиниться серед дивовижних величезних дубів, високої шовковистої трави, великих незнайомих квітів, в'юнких гірлянд на стовбурах; їй назустріч мали б виходити казкові звірі, а в гілках дерев — співати красиві пташки, час від часу пролітаючи мимо і навіть сідаючи на плече.

Буйний же чарівний, як-не-як. А тут ліс як ліс, зовсім як земний, хіба що більше трави, і сонце просвічує набагато сильніше. Часу оглянутися, зупинитися, щоб роздивитися дерева, квіти і кущі зовсім не було: ледве встигала за Дейрою; іноді зачеплені і відпущені нею гілки боляче хльостали по обличчю або руках, під ноги потрапляло коріння дерев, заважала йти висока трава. 

Навіть Бурчик захекався. Трохи пізніше він збільшився, але все одно брів позаду всіх. Звірі і птахи, навіть якщо і траплялися, розбігалися і розлітались, залишаючи лиш шурхіт листя і трави. Десь години через дві зупинилися біля невеликої поляни, але ледве Лада присіла біля дерева, — почула команду братися до роботи. 

— Ми шукаємо п'ятилистник, невисокий, схожий на ромашку, однак синього кольору; листя, як у клена, але значно дрібніші. По-древньолінсійському пентаналг, його коріння потрібне для зняття болю і зайвої чутливості.

— Коріння? А чим викопувати?

 — А ти не взяла?

 — Я гадала, ти взяла інструмент і для мене. 

— Ще б чого! Ми ж зібралися в ліс, ти повинна була здогадатися або запитати мене в крайньому разі. І не перебивай, будь ласка! Також тут росте смарагдник, він стелиться, як лишайник, його можна впізнати по легкому світінню, застосовується при... 

І понеслося! Дейра назвала близько двох десятків трав, описавши їхній зовнішній вигляд і властивості, продублювала по-старолінсійскому, — і все сказане змішалося в кашу, з якої Лада нормально запам'ятала тільки першу і останню рослину. Рятувало те, що в перелік затесалося декілька універсальних, тих, що зустрічаються в обох світах, трав, наприклад, деревій, звіробій, меліса, які прекрасно себе почували в цьому лісі. Ось ними в основному і наповнювала захоплений з собою кошик. 

— Дивися, показую один раз: роляк жовтий, відмінне протисудомне... 

Усе це говорилося швидко, таким незрозумілим тоном, що   хотілося впасти на землю прямо на цій поляні, заткнути вуха і заголосити.

 Лада невдовзі зненавиділа збирання трав. А ще колупання в землі заради корінців. Копати доводилося ледве знайденою гострою тріскою, потім витягувати вручну, через що за нігті набивався бруд. Трави зривала руками, на долонях на додаток до мозолів з'явилися зеленувато-жовті сліди; світла туніка забруднилася. Дейра ж орудувала гострим ножем і зручною лопаткою, причому її руки залишалися чистими і доглянутими. Їсти з собою Лада теж не захопила в поспіху, живіт бурчав, давно просив води і їжі. А поруч на кущах красиво червоніли невідомі ягоди, притягували погляд. 

— Що це за ягоди? Вони їстівні? — раптом перебила чергову ботанічну тираду Дейри, ковтаючи слину і вже простягаючи неслухняну руку до найближчої гілки. 

— Ні!!! Вони тобі не потрібні, ми не за ними прийшли.Ти мене слухаєш?

 — Слухаю.

 Ближче до вечора випадково вдалося застати Бурчика в кущах малини, вірніше, застати малину біля Бурчика, який так швидко її поїдав, що сама прискорювалася поряд з ним, намагаючись з'їсти якомога більше, поки Дейра не бачить. Повернулася до неї як ні в чому не бувало, з серйозним виглядом, але забрудненим обличчям, і її наставниця, забувши про зарозумілість, підказала, де витертись. Половину зібраного Ладою забракувалося і викинулося, не стримуючись у виразах з приводу пам'яті і розумових здібностей деяких ледарок. Причому викинулося майже в самому кінці шляху, ніби навмисно для того, щоб Лада даремно надривалася, тягаючи вміст кошика. Додому ледве ноги приволокла, а Дейра залишалася свіженькою, як квітка, швидкою і сильною. 

Діставшись до ванни, Лада довго відмочувала свої руки і нігті, не знаючи, чим позбавитися від задирок і шкодуючи, що немає манікюрного набору — зі слів Дейри в Сіроні ним не користуються. Сил готувати вечерю не було, але змусила себе встати і піти на кухню — завтра мало відбутися знову те ж саме.

 Наступного дня Лада вже озброїлася ножем і лопаткою, знайденою в сараї, взяла з собою воду, декілька бутербродів. Але легше від цього не стало. Дейра збільшувала навантаження: більше інформації, швидше крок, далі по відстані і більше холоду в докорах. І так щодня. Вдома доводилося готувати, поливати троянди, упорядковувати і себе, і одяг, довго відпираючи і акуратно зашиваючи шовкові туніки. Як би Лада не старалася, а зберегти їх первозданний зовнішній вигляд не вдавалось. 

Відкривати підручники не було ні сил, ні бажання. Якщо приходили додому раніше, Дейра примушувала перебирати рослини разом з нею, доконувала перевірками на знання назв, властивостей, потім ще й запахів. Трави в пучках прив'язували під навісом в суворій послідовності. І після кожної помилки лісова відьма зневажливо кривила повні губи і жорстко відчитувала.

 Лада була вже не дівчинкою і знала собі ціну. Знала й те, що якби хотіла Дейра навчити, подавала б знання по-іншому. Дурненькою в очах Лади виглядала якраз вся така розумна відьма. І виникало питання: чому? Адже, бувало, вона забувалась і починала розповідати про свої експерименти з зіллєварінням. Тоді її очі буквально спалахували. Було видно, що вона закохана у свою справу. Звичайно, опам'ятавшись, вона замовкала, і її обличчя знову набувало гордовитого вигляду.

 Одного разу Дейра попросила занести вже висушені трави в лабораторію. Краєм ока Лада помітила, як Дейра швидко закрила і сховала в шафу товсту книгу в старовинній палітурці, як щось особливо цінне і секретне.

 Лабораторія виявилася добре освітленою і вентильованою кімнатою в підвалі з великим столом з кам'яною стільницею, поличками зі склянками на стінах, відьминським казанком, двома мітлами в кутку: її та ще одної, на вигляд старішої й міцнішої. І купою всякої всячини. Тут пахло сухими травами, невідомими хімікатами, вогкістю. Лада навіть удостоїлася честі подрібнити в ступці квітки звіробою, потім деревного вугілля. Після чого доброта Дейри закінчилася, і вона випровадила Ладу нагору.