3.3

Лада відстрибнула від вікна, кинулася в темний коридор, побігла, спустившись по сходах, там наштовхнулася на когось в темряві, притулилася до грудей, обвила шию. Чиїсь міцні руки  притисли її до себе, погладили по спині. Лада схлипнула, вдихнула приємний запах чоловічої шкіри з ноткою знайомого деревного аромату. Разом зі здогадкою, на кого налетіла, почувся низький заспокійливий голос Жехарда: 

— Ш-ш-ш... Що сталося?

 — Там... Там за вікнами чорна тварюка!

— Тихо, тихо... Не бійся. Ти в безпеці. 

— За нею чорний дим. Це — кегрет! 

Лада притиснулась щокою до рельєфних грудей; крізь тканину сорочки відчувалося тепло і те, як б'ється серце — спокійно, рівномірно. 

— Ш-ш-ш... — Він ще міцніше притис до себе. — Це може бути спотворення нашої залишкової магії... замість іти на покращення результату, вони, залишки, розсіялися і набули вигляду твого страху. Тут змінений енергетичний фон,  автовиправлення Адора не діє, а ми магічили... не послухалися Дейру... 

Лада заспокоювалася. Так добре стало в його обіймах. А потім знову почула тихий пташиний крик. Не тварюки — іншого птаха, меншого. І неначе від болю. Цей крик вона колись чула, він пролунав чи то в свідомості, чи то в пам'яті і стих. Знову стало тривожно. 

— Жехарде! — Лада завмерла. Відсторонилася. Очі трохи звикли до темряви, і вона розрізнила перед собою контури дуже навіть високого чоловіка. — Жехарде! Але ти ж не такий?! 

Моргнула — і темна фігура стала низькою. 

— Який — не такий? 

— Не високий. 

— Не високий. Нормальний я, — відповів зі спокійною гідністю. 

— Але я ж тільки що... На твоїх грудях... Як...?! 

— Звичайно. Я досить сильний чоловік, можу і заспокоїти, і встояти, коли на мене налітають в темноті, — в голосі чулася насмішка. 

— Це теж спотворення сприйняття через ... дію залишкової магії? 

— Можна і так сказати. Ми ж у чарівному лісі. Дейра мала рацію, тут краще обходитися без магії.

 Лада зітхнула. Як незручно вийшло. 

— Я випадково погасив свічку. Доведеться до твоєї кімнати повертатись в темряві. — Жехард обійняв її за плечі, вони пішли до снопа ріденького світла, що падало з її відчинених дверей. 

— Не дивіться в нічні вікна, Ладо. Теплої ночі, — провів долонею по її щоці, погляд знову затримався на губах. 

— У нас бажають спокійної, — відповіла трохи сумно і зробила крок до порогу. 

— Добре бажають. Спокійної теплої ночі, Суничко, — тихо сказав Жехард, і їй дійсно стало спокійніше. 

Лада прокинулася на світанку; привівши себе в порядок, вийшла надвір. Було туманно і свіжо, ліс бринів росою, багатоголосим пташиним щебетанням, дзвінко витьохкував - заливався соловейко. Лада ненадовго заслухалася, обійнявши себе за плечі, потім підійшла до спантеличених хлопців, які стояли біля маленького дракона. Кеф озирнувся, — під його оком красувався синяк. 

— Славного дня всім. 

— Славного... — настрою ні в кого не було. 

— Ну і як летіти будемо? — запитав Равд, погладжуючи щетину на підборідді. — Дракона знову збільшити потрібно. Жехарде? Ризикнеш розбудити злу відьму? 

Той зітхнув, пішов назад у будинок. 

— Що з оком, Кефе? — наважилася запитати Лада.

 — Нічого, просто обізнався. 

Лада помітила, що Кеф теж "защетинився". 

— Як це? 

— Ну як... Прокидаюся вночі: хтось їсть на кухні. Навколо темно, вікна закриті шторами, ну я включаю бачення: перламутр в аурі, як у тебе. Я ззаду: "Ага"! А мене — бах в око! Я: "Ладо, ти що"?! А вона, злюща - презлюща, мене знову туди ж — бах, бах! Потім дійшло: це Дейра! Просто фурія! 

— Страшна жінка! — сказали хором з Равдом і розсміялися. 

Дракончик підійшов ближче, Лада погладила спинку з чорними гребенями:

— Рибка ти моя золота.

 Бусик скривджено поглянув знизу красивим оком і спробував гордо піти, але Лада почесала його за вушком, і він залишився. 

— У Дейри в аурі дзеркальність... Як у тебе без пов'язки, — продовжував задумливо Кеф. — Виходить, ще одна кандидатка в королеви завжди була у нашому світі, майже під носом. Тільки маскувала ауру всі ці роки. 

Кеф потер око. 

— Не чіпай руками, а то запалиться ще більше, — попередила його Лада і трохи зіщулилася від холоду. 

— Виберемося з Буйного, залікую магією. Дивно це все. Але я все одно коли-небудь розгадаю загадку Дейри, ось побачите. 

— Дейра непроста, це так, — промовив Равд, — ти будь обережна, Ладо, добре? — він обняв її за плечі. Стало тепліше. 

— Добре, колючко. 

Лада не стала відводити руку: сприймала сіронців чисто як друзів, або двоюрідних братів. На ґанку показалися Дейра і Жехард. Деякий час вони притишено про щось сперечались, потім Дейра повернула Бусику його розміри і, не попрощавшись, зникла за дверима. 

Жехард, роздратований після суперечки з Дейрою, виразно поглянув на Равда — той  відійшов чимдалі від Лади; сам же підійшов ближче. 

— За кілька днів доставлю тобі книги, — нагадав тепло. — І не звертай уваги на Дейру. У неї важкий характер, але... 

— Добре серце? 

— Так, — трохи сумно усміхнувся Жехард.

У нього не було щетини. І чому їй здається, що Жехард не той, за кого себе видає? Ну не може звичайний студент так сміливо і розкуто поводитись з могутньою лісовою магикинею! 

На дракона він підійнявся останнім. Лада попрощалася, побажала хлопцям гарного польоту; по шкірі побігли мурашки. Жехард впіймав її погляд і підбадьорливо всміхнувся.

 "А мурашки не лиш у мене," — подумала, розриваючи контакт із дивним поглядом.

 Коли Бусик золотою точкою розтанув за лісом, Лада повернулася в будинок. 

Дейра сиділа на кухні, перед нею вистигали дві чашки з гарячим какао. Одну присунула Ладі і запитала: 

— З чого розпочнемо, що сьогодні робитимеш? 

— А що скажете? 

— Звертайся на "ти", мені так більше подобається. Взагалі, сама бачиш ситуацію, помічнице. Двір, будинок, город, — все потребує догляду. Вирішуй сама, з чого розпочати. Інвентар знайдеш в сараї за будинком, можеш оглянути все, крім моєї кімнати і лабораторії. В ліс — тільки з Бурчиком, одна не смій, і взагалі, краще почекати пару днів, — підемо разом. На ставок — можна, але не купатися; він поруч, якщо придивитися, з вікна видно. Троянди більше люблять річкову, ніж водопровідну воду, вдобрювати їх не варто, але землю розпушувати потрібно. Якщо є питання, став тепер, а то доведеться чекати до вечора. Якщо чогось потребуєш — говори або пиши список.