1.2

Опустивши руки, Лада холодно скомандувала: 

— А ну, випустіть мене звідси! 

Кеф і Равд здригнулися. 

— Ви мене чуєте чи не чуєте? — нахмурила брови. 

— Я ж казав — королева! Жаль, що стара, — прошепотів Кеф. 

— Що? — з несподіванки Лада знову засміялася, Кеф чкурнув за спину Равда. 

— Просто наш король виглядає молодшим за вас, пояснив звідти. 

— Ну то відправте мене назад! Не потрібен мені ні ваш король, ні ваше королівство! 

— Ми не можемо, це неможливо, — встряв у розмову задумливий Жехард. — Ви відправитесь назад тільки тоді, коли проживете життя тут і помрете. Потрапите в ту точку, звідки перенеслися, все забудете і продовжите жити далі так, наче вам приснився сон, якого не будете пам'ятати. Така наша магія перенесення. Ви мали б заснути у сфері, вам би стерли пам'ять, підправили зовнішність і вживили б основні знання. Видно, стався збій. Добре, що наші світи найближчі і мова однакова: ви можете адаптуватися тут і самостійно.

 Лада задумалася. Сон, значить. А з нею ж уже траплялось подібне, мала відчуття, що вві сні проживала ціле життя, іноді навіть не своє, а чиєсь. 

Підняла підборіддя вище, подивилась на притуленого до стіни старого. 

— Ваш учитель точно живий? 

— Живий, спить тільки. Я можу його розбудити. Магістр Теренс зніме з вас сферу перенесення, лише пообіцяйте, що не робитимете дурниць.

 — Обіцяю. 

Жехард легко провів рукою, нахилившись над учителем, той прокинувся, моргнув.  Обличчя стало здивовано–стурбованим. 

— Ваша королева відбила моє заклинання! Неймовірно! — він занадто швидко, як для свого віку, підвівся з підлоги. 

— Так-так, що ми маємо, — нервово обійшов сферу.  Виглядав ще старшим, ніж здавалось, зморшки на його лиці ще глибшими, але чорні очі блищали живим розумом. — Мітка вже на шкірі! Аура... Аура збігається із затребуваною! — щиро здивувався, потер підборіддя кістлявими пальцями. — Як ви її знайшли? 

Але лише Жехард почав розповідати, магістр захлинувся повітрям:

— Ви перенеслися в технічний світ з драконом? Кому таке спало на думку? 

— Мені, — потупив голову Кеф. — Ви ж прив'язали мене до нього на місяць. 

— Так-так, пам'ятаю. Після того, як ви, Кефе, забули його на практиці, повернувшись в академію в нетверезому стані. 

— Мене повернули, — поправив Кеф. — Я нагадував про дракона, але ніхто не слухав... 

— Не дивно, якщо згадати ваш стан, дінаре Кефе. Подякуйте друзям, що хоча б вас доставили. Але це неважливо. Хто здійснював перехід між світами? 

— Я, — озвався Жехард. — Кеф запевняв, що знайде королеву. Хотів спокутувати свою вину й отримати залік. Я погодився допомогти. Магістре Теренсе, Кеф — найкращий глядач і заслуговує довчитися в академії! 

— Зрозуміло все з вами. А Равд був потрібен, як ілюзіон, щоб замаскувати дракона, це простіше, ніж підтримувати його невидимість, так? 

Дочекавшись ствердного кивка, магістр зітхнув і попросив продовжити розповідь. 

Вірячи і не вірячи своїм вухам, Лада слухала про те, як сюди потрапила, зіставляла почуте зі своїми згадками. Студенти літали над містом на невидимому драконі, Кеф побачив її ауру, показав друзям. Вони приземлилися в безлюдному місці, створили дракону ілюзію автобуса, щоб підібратися ближче і краще роздивитися. 

— Ну і як, добре розгледіли? 

Прозвучало образливо, хоча так, їй дійсно за тридцять. Як студенти могли це не помітити? 

— Але Лада тоді усміхалася, — встряв, оправдовуючись, Кеф. — І була такою швидкою! А ще у неї ззаду пояс так гойдався, якраз посеред... — Кеф знітився, побачив підняті брови вчителя. 

— Був момент, що відвертав увагу, — поправив себе. 

Равд і Жехард ховали усмішки, Лада почервоніла. 

— Коли представлятимете діну Ладу королю, попросіть її відтворити цей момент, може, і його увагу відверне. 

— Головний критерій вибору — аура. Думаєте, її легко роздивитися в запиленому повітрі технічного світу? — виправдовувався Кеф, але магістр Теренс не слухав: 

— Продовжуйте, Жехарде.

Жехард розповів, як поставив мітку. Свою помилку з місцем прикріплення пояснив тим, що Лада спіткнулася, а він був магічно ослаблений. В кінці недовгої розповіді Лада і сама повірила в те, що відбувається, а потім, коли слово знову взяв Кеф, навіть у свою винятковість.

 — Королеву чому не могли знайти? Погляньте, магістре Теренсе, у Лади магічна частина на перший погляд незначна, але, якщо придивитися, розташована ще вище, ніж здається, і відрізняється дзеркальною складовою, що відбиває погляд, — Кефа наче підмінили, він заговорив, як викладач. Ну або відмінник, який визубрив потрібну тему. — Я побачив її всупереч  завадам технічного світу. Щось подібне було присутнє в аурах королівських лінсів! І на малюнку його величності може означати ось цей легкий перламутр. 

Кеф витягнув з кишені пом'ятий листок, тикнув в нього пальцем. Малюнок явно магічний, більше схожий на кольорове відео. Всі подивилися спочатку на листок, потім поверх голови Лади. Захотілося пригладити коси, що й зробила. Погляди декотрих перемістились на груди; перекинула волосся наперед і схрестила руки. 

— Але вік, вік! Вибачте за прямоту, мила діно... 

— Лада, — нагадав Жехард. 

— Діно Ладо, це важливий момент. Мітку зняти неможливо, а її повинен прикріпити король, якби схвалив вас. А він ще нікого не схвалив... Виходить, дінари студенти зробили остаточний вибір замість короля. Як поступимо? Не ховати ж вас від усіх? 

Лада запанікувала. Не вистачало ще просидіти все життя в якій-небудь вежі! Жехард спіймав її погляд, підбадьорливо всміхнуся: 

— Зробимо так, що король схвалить. Допомогти можуть чари Буйного лісу. Дейра — охоронниця сильної і незвичайної магіі. Гостей не приймає, живе усамітнено. Думаю, Буйний ліс — найбільш слушне місце для Лади. Поки що. 

Магістр кивнув. 

— Розумно. Чари Буйного тримаються в таємниці, здивований, що ви про них знаєте. Ну, раз так, залишається лише вмовити Дейру допомогти нам. Гадаєте, зумієте?