25. Василь-4

Зранку приїхав на фірму, кажу кумові:

— Слухай, давай підемо подивимось, що там учора Василь із нашим баком зробив?

— Давай, але спочатку — справи!

І ми поїхали по роботі, а в обідню перерву кинулися вгамовувати свою цікавість до учорашнього господаря на подвір’я із Василем.

Двері стояли на місці, отвір — так само. Бак, вже наповнений водою і підключений по усім правилам, було встановлено на призначене для нього місце в середині приміщення.

Василя не було. Бригадні знову, як і вчора в цей час, обідали у альтанці. Ми ходили з кумом і, нічого не зрозумівши, вирішили спитали у хлопців, чи не знають вони, де Василь… Ну не може бути, що він так бездоганно розібрав дверні блок i прорiз, аби на них жодної подряпини не залишилось! Чи може? Очі казали, що — ось! Зміг! А здоровий глузд влаштував жорстокий супротив. І мучив мене і кума вже не на жарт.

Задоволений Василь увійшов на подвір’я садиби із лінивою усмішкою та сухою травинкою поміж зубів, привітався і каже:

— Що у вас там? Знову не можете кудись якогось бойлера запихати? То кажіть, куди саме. Я вам запхаю.

— Але ж, послухайте, шановний… — захоплено і розгублено від свого повного непорозуміння розпочали ми, — яким чином ви це робите? Ми вам так вдячні! Ви страшенно нас учора виручили! 

— Так, а що тут робити? Ми цю стіну самі з бригадними клали декілька днів тому… Он, бачите, ще не дуже добре висохла фарба на стіні…

І справді, у нижньому кутку стіни будівлі, де стояв бак, було помітно, якщо добре придивитись, дещо темніший колір фарби на штукатурці. Але до чого тут фарба? Я не зрозумів…

А мій кум у цей час почав реготати так, що не зміг встояти на прямих ногах і присів, тримаючись руками за коліна… 

«Ат савєтскава інформбюро…» — в черговий раз голосно заволала кумова кишеня і він, крізь сльози відповідаючи на телефонний дзвінок, відійшов у бік. А Василь, зрозумівши мою стурбованість власною недотепкуватістю, вселив у мене на все життя упевненість у те, що з нами все буде добре:

— Та що тут складного? Ось тут я розібрав частину стіни, затягнув туди бака вашого, причіпив його, як має бути, дірку в стіні назад заліпив, заштукатурив і пофарбував… Фарби тут достатньо дають. Та ви ж тільки тому чехові не кажіть, бо забере назад гроші…

Ми не сказали.

А Василь нам допомагав потім завжди у ситуаціях, коли ніхто нічого не міг придумати, як із них виплутатись… А таких у нашій справі буває вдосталь!