Чаламада
15. Бадмінтон
Вийшли уперше за карантин з Єгором у бадмінтон пограти. У двір. Біля нашого дому… Ну, фактично — під балкон.
Цирк!
Діти з боків повсідалися чиїсь і стали рахувати загадковий рахунок. Кожен — свій! Дівчатка завжди рахували так, що виграти в Єгора було неможливо…
На лавицях повсідалися розморені карантином сусіди із пивом. Я ловлю себе на тому, що, як з роками змінюється наше ставлення до природних явищ — раніше на дощ думалося: «Ой! Як же ж моя зачіска?!», а тепер: «Ой, як добре — поллє огірочки!», так і на погляди сусідські з часом — також…
Раніше думала: «Чи гарно я стою?», а тепер: «Ну і що ти витріщився? Я ще не така товста, щоб отак на мене дивитися!»
Якісь малюки на дитячих велосипедах навіть не намагалися нас об’їхати!
Єгора це спочатку смішило, потім дивувало, потім дратувало, а я потім лише зрозуміла, чому вони так поводяться… Після того, як повиходили сусідські собаки і так само здивовано на нас почали споглядати з усіх боків… Нас тут не знають! Хто ми такі — ніхто не розуміє…
І чому це малюки на велосипедах, їздячи по своїм власним доріжкам, повинні якихось тут приблудних чужинців об’їжджати? Іще чого!
Цирк. Треба частіше виходити…
Відредаговано: 17.04.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
