У 1990-ті ми — першокурсники-філологи по околицях Ужгорода збирали фольклор... На вулиці помітили дідуся, що сидів на лавці біля власного будинку. Питаємо в нього на місцевому діалекті:
— Ви туй цілоє життя жили?
— Пак айно!
— Тадь ци жилисьте за мадярів?
— Живем, діточки.
— А за словаків?
— І за словаків живем.
— А за німцюв?
— Пак мало боли туй і німці...
— А за руських?
— Но, пак живем!
— Но, та теперка маєме УкрАїну! Пак коли вам ся майфайно жило? Типерка, ні? Типерка нам майфайно!
— Ніт, — каже дідо, — Майфайно ми ся жило за словаків, діточки...
— За словаків??? Пак чому???!!!
— Тадь такиєм бов молодий!!!
Відредаговано: 17.04.2021