Дівчата увійшли до просторого світлого холу. Тут грала тихо музика, і світилися яскраві екрани незнайомої для них техніки.
Діна дивилася на один з таких апаратів. Він чимось нагадував старовинний програвач для платівок. Але був, очевидно, сучасним. Можливо, цей готель замовляв якусь надсучасну техніку із країн далекої Азії. А це могло означати, що ніч, яку вони проведуть тут, коштуватиме їм дуже дорого.
Але чоловік, який назвав себе Ніколасом, жодного слова не сказав, скільки доведеться двом несподіваним відвідувачкам заплатити за такий теплий прийом.
Він повів їх до їдальні, де двом подругам подали незнайомі страви відмінної якості та смаку, і запропонував вибрати номер із кількох наданих варіантів, посилаючись на те, що не знає смаків та переваг гостей.
У голові Діни пролетіла думка, що в цей момент чоловік натякнув на те, що їм слід обрати номер, виходячи зі своїх можливостей.
А можливостей в дівчат не було, як і цін на яскравих брошурах, які він їм залишив.
– Ти тут бачиш ціну? – Діна підштовхнула до Емми кілька аркушів, коли чоловік залишив їх наодинці.
Емма з цікавістю почала розглядати кожну картинку, порівнювати їх, прикладаючи одну до іншої, і крутила на всі боки, намагаючись розгадати ціну цих кімнат.
Але скільки вона не розглядала ці буклети, цін ніде не помічала.
Діна також не могла зрозуміти, де можна було ознайомитись із вартістю. Було відчуття, що власник готелю спеціально сховав від них цю інформацію. Таке не могло не напружувати дівчину. Вона постійно підводила голову, щоб знайти поглядом чоловіка і подивитися, чи він стежить за ними. Але, здавалося, він пішов кудись, забувши про них.
– Тут є зірочки, – Емма нахилилася ближче до подруги і вказала на картинки з номерами. – Від однієї до чотирьох.
– Що, п'ятизіркові номери вони не змогли тут збудувати? – посміхнулася нервово Діна.
– Не знаю, – Емма дала їй яскравий лист, на краю якого переливались чотири золоті зірки. – Цьому номеру я дала б усі десять зірок. Дивно, що в нього їх лише чотири.
Діна хмикнула, підтягла до обличчя брошуру і почала її вивчати. В цьому номері, здавалося, було все: джакузі, сауна, кімната з домашнім кінотеатром та величезне ліжко з безліччю строкатих подушок, кілька маленьких спалень та кілька ванних кімнат. Емма мала рацію, коли говорила за десять зірок.
– Що-небудь вибрали? – зненацька з'явився Ніколас. – О, ви хочете ознайомитись з нашим номером Унік?
– Ні, що ви! – замотала головою Діна і почала хаотично розглядати всі картинки, вишукуючи ті, де найменше зірок.
– Нам і цей підійде, – Емма простягла лист, де на фотографії стояли два невеликих ліжка та тумба між ними.
– Чи можемо вас оформляти? – чоловік склав усі фотокартки в стопку і поклав обрану зверху. – Може, ще чогось хочете? Відвідати наш магазин? Чи трохи розслабитись в ігровій кімнаті?
– Ні, дякую, – зніяковіло відповіла Діна. – Ми дуже втомились.
– Бажання клієнтів – закон, – розтягнувся в задоволеній посмішці Ніколас, взяв зі столу на ресепшені ключ і повів дівчат у дальній коридор на першому поверсі. – Єдине, про що хочу вас попередити наперед…
Чоловік несподівано зупинився і стиснув носа долонею, щоб не чхнути в такий невідповідний момент. А Діна уявила за цю мить, що зараз чоловік вимагатиме з них гроші, і доведеться розповідати, що вони десь загубилися.
Але він, виявилося, не поспішав називати суму за одну ніч у скромному номері із загальним туалетом. Він попередив, що номер буде трохи відрізнятися від фотографії. Потім, завів їх усередину, показав, де можна знайти приладдя для душу, і пішов.
– Діно, і як ми заплатимо? – Емма сіла на ліжко біля дверей і злякано подивилася на подругу. – Ми ж не зможемо піти, не заплативши.
Діна замислилася. Шляху назад вже не було. Ключ від номера лежав на тумбочці, дві пари капців були розкриті, а на полиці стояла карта для відвідування ванної кімнати. Отже, кидати цю витівку було пізно. І треба було лише придумати, як уникнути проблем.
– Ми на першому поверсі, – зауважила дівчина. – Заведемо будильник на п'яту ранку і втечемо.
– Але ж це незаконно! – вигукнула Емма, і тієї ж миті почувся стукіт у стіну. – І якщо сусіди пильні, вони здадуть нас!
– Ми намагатимемося все зробити дуже тихо, – похитала головою дівчина. – Треба лише дізнатися, котра зараз година. Тому що твій телефон показує, що вже четверта година ночі.
– Дивно, – погодилася Емма.
#920 в Фентезі
#210 в Міське фентезі
#363 в Молодіжна проза
#64 в Підліткова проза
Відредаговано: 11.11.2024