Молода дівчина швидко обійшла дитячий майданчик і спустилася до гаражів, де планувала провести всю ніч. Таке рішення їй довелося прийняти після повідомлення від мами, яка сьогодні пішла на батьківські збори, на яких їй доповіли про мерзенний вчинок дочки.
Хоча, що було в цьому вчинку такого поганого, Діна Тонова не розуміла.
Вона лише хотіла кілька хвилин провести зі старшокласником Валерою, який підкинув їй у рюкзак записку, де просив під час фізкультури зустрітись за будівлею школи.
Вони просто стояли надто близько один до одного і обговорювали плани на вихідні. Але саме цього моменту з'явилася вчителька, якій, швидше за все, хтось пожалівся із заздрощів. Адже до Валерки клеїлося багато дівчат. А спілкувався він тільки з Діною, яку ніжно називав своїм вихором.
На жаль, вчительку не вдалося розжалувати. Вона відразу повідомила все класному керівнику, надто прикрасивши дозвілля старшокласників, і відвела Діну з Валерою до директора, де вони слухали довгу лекцію про цнотливість та шляхетність.
Дівчина сподівалася, що на цьому й закінчиться. Але, на жаль, ця інформація дійшла до її мами, Анастасії Львівни. А та сухими моралями не відбудеться.
Тому вважаючи, що треба дати матері час охолонути, Діна вирішила на кілька днів залишити квартиру. І її не хвилювало, що завтра за календарем мала бути п'ятниця, і треба було йти на навчання. Для неї було важливішим не потрапити під гарячу руку матері, яка в повідомленні натякала на рабську працю та домашній арешт. Але Діна вже доросла. І лякати її подібними методами зовсім не час!
– Діно, ти тут? – пролунав тихий знайомий голос.
То була Емма Аноденко. Найкраща подруга та однокласниця Діни. Перед тим, як залишити квартиру, Діна надіслала їй повідомлення, в якому написала, де її можна буде знайти. Після чого залишила телефон удома.
Діна вискочила до неї назустріч, схопила її за руку і потягла всередину свого сумнівного укриття, весь час озираючись, щоб переконатися, що їх ніхто не помітив.
– Тільки не кажи, що ти збираєшся тут спати! – заговорила Емма, коли подруга відпустила її.
– Гаразд, тоді мовчатиму, – дівчина невдоволено скривилася і ввімкнула ліхтарик. – Тут мене навряд чи шукатимуть. Отже, це найкраще місце, щоби провести ніч.
– А як же школа? – жахнулася Емма. – У нас завтра лабораторна з хімії.
– Мене хімічка любить, вона мені дозволить потім усе перездати, – впевнено відповіла Діна Тонова. – І давай припинимо цю суперечку. Я тебе покликала зовсім з іншого приводу.
Після цих слів Діна невдоволено відсторонилася від подруги і вмостилася на стару покришку, яка випромінювала неприємні аромати.
Вона скривджено дивилася на дівчину, яка помітно нервувала, і, як завжди в подібних ситуаціях бувало, накручувала пасмо темного волосся на палець. Здавалося, волосся в неї вилося саме через цю звичку. Принаймні так говорили однокласники.
– Не дивись на мене так, – Емма почервоніла і вперлася поглядом у Діну з-під чола. – Я просто хотіла запропонувати тобі більш зручне місце. Тут буде дуже холодно вночі. Ти змерзнеш і захворієш.
Діна лише закотила очі на ці слова. Емма була вищою і більшою за неї. Але, при цьому, вона завжди боялася і відмовлялася ризикувати в будь-якій справі.
– Я не проти захворіти, – Діна посміхнулася і змахнула світле пасмо з обличчя. – Коли я хворію, мама мене не лає. А отже, їй доведеться почекати з усіма своїми планами щодо мого перевиховання деякий час.
– Але хворіти – це погано, – не заспокоювалася Емма. – Висока температура, кашель, нежить, слабкість та інші симптоми можуть триматися майже тиждень. А якщо підуть ускладнення?
– У вигляді крайнього занудства та гіпертрофованого почуття тривожності? – не втрималася білявка і кинула в подругу насінням, яке випадково роздобула у своїй кишені. – Не можна всього боятися. З такими темпами життя пролетить повз тебе. І на старості будеш мовчки шкарпетки в'язати онукам, якщо вони будуть у тебе.
– Якщо ти така хоробра, то чому втекла з дому? – Емма ухилилася від насіння і підійшла до виходу з гаража. – Я вже не рада, що погодилася з тобою зустрітись. Так, я захопила з собою плед і термос із какао. Але я не збираюся тобі його давати, щоб ти блукала вулицями!
З цими словами Емма вийшла назовні і пішла вздовж гаражів. Діні нічого не залишалося робити, як вискочити за нею слідом. Вона побоювалася, що у такому стані подруга може все розповісти батькам. І тоді її плани з втечею проваляться.
#731 в Фентезі
#181 в Міське фентезі
#264 в Молодіжна проза
#43 в Підліткова проза
Відредаговано: 04.11.2024