До рідні. Зоряна дістає відповідь на головне питання

РОЗДІЛ 20

 До рідні. Зоряна дістає відповідь на головне питання

Зоряні подобалося в новому селі, друзів було небагато, а товаришів і знайомих вистачало. Та вона не забувала Чаклунівку і своїх рідних.

Вона ще більше розрослася. Ніхто і не повірить, що колись тут жили чорти, відьми та чаклуни. Зараз їм тут не знайшлося б місця. Невеличкі мазанки перетворилися на двоповерхові будинки, виростали справжні палаци. І будинок Семена та Орисі нікого не дивував, бо були уже й кращі.

Тільки Ївжина мазанка стояла на своєму місці, ніхто її не чіпав, і всередині все залишалося так як і при ній. Хоча вона ніяк не вписувалася в сучасну вулицю

Дівчині ще в дитинстві розповідали про бабусю, про її вміння, навіть одного разу показали, як там у хатинці. А потім заборонили туди ходити: боялися, щоб не привалило. Семен і Орися своїм дітям теж забороняли там лазити.

Зоряна приїхала до рідних. Її радісно зустріли, нагодували, дали відпочити, потім Семен похвалився своїми улюбленцями. 

Фазанів у нього було багато, вони гуляли по великих вольєрах, тепер у нього з'явилися навіть павичі. 

Подивитися на цю красу приходили влітку і відпочиваючі. Всім подобалося, коли цей красень розпускав свого чарівного хвоста, а найменшій Семеновій та Орисиній донечці, Марисі, найбільше. Вона, як велику таємницю, розповідала таким же, як сама, про те, що пава віддала на весіллі своє вбрання павичу, тому він красивий, а вона ні. 

Діти ходили за птахом, який хизувався своєю зовнішністю, і вимагали, щоб він віддав красиве вбрання дружині. І дуже обурювалися, що той їх не слухав. А ще їм не подобалося, як павич співає. Вони вважали, що це він дратує їх, і так погано співає, щоб вони від нього відстали.

Ввечері знову всі зібралилися слухати розповіді Зоряни.

– Ну як,бачилася з Хеллі?

– Так. Вона запевняє, що духи її рідних не винні.

– А чому люди їх звинувачують? - уточняв дідусь, який хотів почути все з перших уст.

– На невеличкому шматочку землі, десь сто на тридцять, дуже багато смертей. Уже при мені були смертельні випадки.

– ??? - всі налаштувалися слухати.

– На цій ділянці колись знаходився маєток поміщика і їхнє кладовище. Там, де люди вважають, що було кладовище, побудований двоповерховий дитячий садок-школа і будинок культури. За кілька років тут були повішельники, убило хлопчика током, під час будівництва травмувало чоловіка, зарізали внука Панька і застрелився його друг, утопився хлопчик. Кілька дівчат отримали травму правої ноги: мотоцикл, гойдалка, відірвало ногу племіннику моєї подруги, кілька аварій.

– Це серйозно. Може, й духи..

– Я їй вірю. Адже під час будівництва не знайшли жодного скелету, жодної кісточки. А там рили котловани.

– Дивно.

– Біля мого гуртожитку повісився чоловік. Ось історія про нього:

 …Він тинявся з кутка у куток і не знаходив собі місця. Все його дратувало: дружина, двір, діти, онука.

Дружина… Симпатична, роботяща… Але його весь час тянуло до інших – байдуже яких. Вже і місце проживання змінили, і діти народилися. А йому, як пороблено. Якби не батьки, то давно покинув би. Була ж коханка, хотів утекти з нею, й чоловіка збиралася кинути.. Кидав усе, ішов до неї. Та от питання: чи потрібна вона мені? Чи потрібні її діти? Своїх покину, а її виховуватиму? 

Казали, що приворожила.. І от байдуже тепер і до дружини, і до коханок. Вже дійшло до того, що із старшими і страшними плутався, та душевного спокою не знайшов.Остання приваблювала тим, що напувала безкоштовно. Просто допивався до чортиків, забував про все. 

А дружину шкода. Довів її. А вона й так натерпілася…

…Батько пив, бив матір, постійні скандали. Маленька дочка. Мати і не витримала. Після чергової сварки жінка втекла разом з дочкою. Чоловік все трощив, бігав, шукав.. і знайшов. У сараї. Повісилася. А поруч на стільчику із зашморгом на шиї стояла донька. Їй тоді був всього рік.

Батько одружився вдруге, пити не припинив, але з жінки вже не знущався. Дівчинка про все дізналася вже дорослою.. .

Тоді врятували, а тепер повторює життя матері. Він зайшов у баню, а дружина вже петлю накинула. Зняв… «Хай живе, у нас діти. А мені байдуже. Я вже нічого не хочу.

Брат часто став приходити. А його вже кілька років немає. У сізо повісили, а, може, сам повісився. Жалівся, що били дуже. Довели його менти чи самі повісили. Знав щось про них. І треба ж такому статися: сина блискавкою убило. Сорок днів відмічали сину, а брату – дев'ять. Ходять тепер, що вони хочуть? Не кличуть, а прийдуть, стануть біля двору і дивляться.  

…Субота. Тільки б ніхто не завадив. Хороше місце на розваллі, і дерева ростуть. Чи швидко знайдуть? А яка різниця… Он там хлопці.. пляшку купили. Побачили..” «Прощайте хлопці». І помахав на прощання рукою. А хлопці подумали, що він привітався. 

Літо, жара. Шукали довго. А знайшли випадково через кілька днів. Останки. Повісився. Вирішив, що так буде краще. Для всіх.

Тільки тоді згадали і зрозуміли хлопці, що бачили його там, і він попрощався. А, можливо, помахав, щоб підказали, де шукати.  

– Як пояснити його смерть, дідусю?!

– Хто ж його знає, - задумався старий. У кожного своя причина, своя історія. 

    Часто можна почути, що людина збиралася довго жити, будувала плани на майбутнє, тому не могла покінчити життя самогубством, а значить їй допомогли, тобто убили. Так можуть мислити недалекі люди.

    Думка про самогубство виникає як спонтанно, так і виношується роками. Виною цьому найчастіше є депресія. Людина втрачає віру в щось для неї важливе і тоді бачить тільки один вихід - звести рахунки з життям. 

– У цього чоловіка, мабуть, так і було. Він втратив сенс життя..

– Дідусю, а пам’ятаєш, були випадки, коли люди хотіли погратися зі смертю або полякати рідних, - нагадав Семен. Один з таких розповідав, що після доброго перепою вирішив повіситися. Прив’язав канат до ніжки столу, накинув на шию петлю і почав її натягувати. Коли зрозумів, що помирати не хоче, звідкись з’явився чортик і не дозволяв зняти петлю, а затягував ще більше.