Глава 24. З особистого щоденника Яни Дюбуа-Пендрагон

17.03-18.03

– Запізнюєтесь, - невдоволено сказав Вернер, впускаючи мене до квартири, яка сьогодні слугувала нам за базу та пункт спостереження в очікуванні на демона.

– Поспішала, як могла, - кинула я у відповідь, проходячи до єдиної кімнати, яка була хазяїну за вітальню, спальню та їдальню водночас, судячи з того гармидеру, який він розвів.

– Не номер люкс, але для наших цілей згодиться, - наче вторив моїм думкам демон.

– Сподіваюсь з хазяїном все гаразд? – я намагалась видаватись байдужою та не виказувати хвилювання про долю людини, яка тут жила.

– Звісно. Просто сьогодні він чомусь вирішив переночувати в готелі. Дивно, але буває, - констатував містер Вернер, як завжди неемоційно. – Сподіваюсь, вам вдалося піти непоміченою. Вас ніхто не бачив? Чаклуни Еквілібріума близько, а з ними й Чорні Круки. Не хотілося б неприємностей.

– Саме собою. Я була обережна, - сказала я, намагаючись придушити неприємне відчуття провини, яке переслідувало мене весь шлях від дому.

В моїй родині дурнів не було. Навчені досвідом, вони звісно ж врахували, що я могла тікати вночі. Хоча Джош та Адріан були в Кастле Магус і стерегли ельфів, а тато, як і передбачалось, вирішив надати сьогодні підтримку Валі та Зарі, він суворо наказав Агнії не зводити з мене очей, щоб я не наробила дурниць. І як тікати від дракона, який вирішив охороняти тебе, як свій найдорогоцінніший скарб? Весь день я обмірковувала варіанти та не змогла придумати нічого підхожого. Сьогодні Агнія проводжала й зустрічала мене зі школи та тренування. Вона навіть збиралась всю ніч не спати й провести її в моїй кімнаті! Не могла ж я вдарити її по голові чимось важким? Підсипати в чай снодійне теж був не варіант, воно на неї просто не подіє, як і присипляюча магія. Довелось застосувати останній засіб. Від мого діда, Мерліна, я успадкувала дар заклинателя драконів, завдяки якому могла змусити цих могутніх гігантів коритися будь-якому моєму наказу. Минулого року я присягнулась, що ніколи більше не застосую його на хрещеній, але сьогодні мені довелося стати кривоприсяжницею. Під час розмови я наче ненав’язливо запропонувала Агнії поспати, вклавши в свої слова трохи сили. Ефект не змусив довго себе чекати. Хрещена заснула протягом хвилини прямо на дивані. Святі єдинороги, за цей вчинок фейрі заплямують мене присягопорушницею, та на наступний Самайн мене забере Дике Полювання! Сподіваюсь, насправді цього не станеться.

– Містере Вернере, чому ви все ще в тілі Жерома? – я незадоволено окинула поглядом демона, який безсоромно продовжував користуватись личиною мого друга.

– Хочете сказати, що мені треба було з’явитись без прикриття просто перед носом в Еквілібріума? Щоб вони подумали, що я сам йду їм до рук? – форкнув той, марно намагаючись зачесати назад неслухняне волосся Жерома.

– Я лише хочу, щоб ви перестали ризикувати життям мого друга. Справа рухається до розв’язки, і хіба я вам мало допомогла? Може, досить вже шантажувати мене, знищуючи його тіло?

Я буравила Вернера поглядом. Я б давно вирвала його з Жерома, якби могла зробити це безпечно. Мій крайній досвід екзорцизму, коли я ледь було не відправила до праотців не тільки демонів, але й самих одержимих, утримав мене від необачних дій.

– Леді Пендрагон, особисто мені глибоко начхати на життя вашого друга, але заради Вас, так вже й бути, я звільню його тіло, коли прийде час вийти на сцену та битись з демоном. Не хочу, аби це незріле тіло сковувало мої рухи.

– Чудово. На тому й домовимось. Сподіваюсь, Жером нічого не пам’ятатиме про ваш час разом? – я влаштувалась в кріслі, в той час як Вернер зайняв диван. Якби в цій квартирі була ще одна кімната, я б чекала в ній. Не хотіла залишатись з цією істотою наодинці. Можливо, варто під якимось приводом окупувати кухню?

Я ще розмірковувала, як мені краще вчинити, коли по кімнаті пробігли легкі хвилі сили, утворюючи в захисному бар’єрі, який збудував демон для захисту від сторонніх очей, пробоїну. Двері різко відчинились, і в кімнату увірвався Адріан. Зазвичай спокійний та стриманий кронпринц був розлючений, що траплялось з ним вкрай рідко.

– Якого біса ви тут робите?! – випалив він, спалюючи нас поглядом. Мені не треба було телепатії, щоб зрозуміти, що коїлось у нього в голові. Юна діва тікає вночі з дому, аби опинитись наодинці з чоловіком. Двічі по два склалось у свідомості Адріана, і він кинувся на Жерома захищати мою зганьблену честь.

– Покидьок! – важкий кулак полетів Жеромові просто в обличчя.

Було незвично бачити порядного Адріана таким агресивним та лайливим. Не менш дивовижно було спостерігати, як незграбний та неметкий Жером блокував удар та одним точним рухом вдарив у відповідь. На мить я забула, що зараз в подобі мого друга був сам містер Вернер, і, вочевидь, бойового досвіду демону було не позичати. Може зараз він і був обмежений можливостями людського тіла, але чудово давав раду всім ударам, що летіли в нього. Можливо, проти Джоша з його силою перевертня він в рукопашній і не вистояв би, але Адріан також був простим смертним, навіть якщо з іншого світу та чудовий чаклун. В плані грубої фізичної сили вони були рівні.

Між хлопцями зав’язалась серйозна бійка. Я скрикнула та відскочила до стіни, коли Адріан з розвороту вліпив Вернеру удар ногою в голову, і той впав на диван.

– Адріане, не треба! Припини! – крикнула я, наче якась панянка в кіно. Банально, але що ще я могла зробити. Я вперше опинилась в такій ситуації і не знала, як мені реагувати. Кинутись їх рознімати, щоб і самій отримати по носі в запалі бійки? Пас. Шандарахнути їх магією? Але тоді нас можуть відчути Валі і Зара. Не варто розраховувати на бар’єр Вернера, якщо Адріан зумів нас знайти. До того ж раптом щось знову піде не так, і я завдам друзям невиправної шкоди. Пас. Втратити свідомість? Навряд вони це помітять. Відкрити вікно та погрожувати стрибнути, якщо вони не припинять? Так роблять тільки в сльозливих книгах та мелодраматичному кіно. Почекати, поки вони наб’ються та втомляться, перш ніж взивати до їхнього розуму? Як варіант. Облити обох водою? Гарна ідея. «Й кинути електричний дріт», - прошепотіла моя темна сторона. Ні, це надто жорстоко, але часом так хочеться.