Глава 18. З особистого щоденника Яни Дюбуа-Пендрагон

14.03-15.03

Пізно вночі мене розбудив телефонний дзвінок. Перемагаючи сон, я насилу намацала на тумбочці біля ліжка телефон. На екрані висвітлився номер Графа. Що ж такого трапилось, що він дзвонив мені глухою ніччю? Поки я неслухняними від сну пальцями натискала «Прийняти виклик», в мені тугим вузлом скручувалося занепокоєння.

– Месьє Арно, що такого могло трапитись, що ви телефонуєте в такий час? – виказала я йому своє невдоволення.

– Доброї ночі, мадемуазель Дюбуа. Вибачте, що турбую вас так пізно, - почувся знайомий зарозумілий голос. – Поряд зі мною месьє Леруа, і ви на гучному зв’язку.

– А, Широкоплечий. Зрозуміло, - я поборола бажання позіхнути й знову впала на подушку, зручніше загорнувшись в ковдру.

– Давайте без дурнуватих прізвиськ, - обурився на тому боці месьє Леруа.

– Не можу обіцяти. Ну, так що у вас сталося? – я сильніше притиснула телефон до вуха, з усіх сил намагаючись знову не заснути.

– Сталося ще одне вбивство, - прозвучала коротка суха відповідь.

Мене наче струмом вдарило. Я різко сіла на ліжку, відчуваючи, як по тілу розливався жар та проступав піт.

– От лайно, - вилаялась я. З надувного матраца на мене перелякано дивилась сілкі. Вона жодного слова не розуміла ні французькою, ні просперіанською, але тонко відчувала настрій. І як тут було не зрозуміти, що щось трапилось?

– Коли? – спитала я. Сон мене більше не брав.

– Кілька годин тому. Можна сказати, ми йдемо по гарячому сліду, - сказав Граф, розповівши мені все, що їм вдалося дізнатись та побачити. – Як бачите, все так само як і в минулі три рази за виключенням того, що жертва намагалась захиститись. Сусіди почули її крик та викликали поліцію. Скажіть, чи можливо таке, щоб звичайна людина могла бачити демонів, чи цього разу її вбило щось інше? 

– Звісно. Навіть якщо демон залишається в астральній формі та не матеріалізує тіло, як це робить містер Вернер, його все одно можуть побачити або відчути люди з підвищеною чутливістю, розвиненим шостим чуттям, з магічними задатками, або з просто чистою душею. Наприклад, всі маленькі діти до трьох років бачать потойбічні сутності без проблем. І для цього зовсім не потрібно бути чаклуном. Скоріш за все, вбита мала одну з цих якостей, що як раз пояснює її набожність. Людина, яка тонко відчуває потойбічні явища, інтуїтивно шукатиме порятунку та захисту в релігії, - одразу пояснила я. Хоча, можливо, мені не варто було вдаватись в такі подробиці, а то виходило, що я сама робила свого ворога, тобто «ІГАНА», мудрішим, а отже сильнішим.

– Типу як в «Шостому чутті», - нарешті подав голос Широкоплечий.

 – Інтуїція зазвичай не дає можливості побачити сутність, - прийнялась я за нове пояснення, аби прояснити різницю між шостим чуттям та чутливістю до паранормального, - людина просо розуміє, що зараз може трапитись щось погане, щось наближається, і вона відчуває, наприклад, бажання бігти або молитися, сама не знаючи чому…

– Месьє Леруа має на увазі фільм «Шосте чуття». Ви не дивились? – перебив мене Граф.

– А, ні, не дивилась, - сконфузилась я, що знову не зрозуміла співрозмовника, хоча вже рік я жила в цьому світі. Треба завзятіше розширювати кругозір. Але зараз було не до культурних відмінностей. Намагаючись не наступити в темряві на сілкі, я підійшла до столу, увімкнула настільну лампу і, взявши листок, що першим потрапив мені під руку, почала писати.

– У вас виникла якась ідея? – відірвав мене від роздумів Граф через те, що я надовго замовкла.

– Все та ж сама, - я швидко закінчила записи й подивилась на те, що в мене вийшло. По спині пробіг холодок. - Пам’ятаєте ми говорили про періодичність убивств? Що вони відбуваються що три дні? З другого на третє, з п’ятого на шосте, з восьмого на дев’яте…

– Так, але з одинадцятого на дванадцяте нічого не трапилось, - знову перебив мене Граф.

– Ми тільки дарма пробігали всю ніч, наче в дупу вжалені, - почувся невдоволений голос Широкоплечого. Я теж хотіла сказати, що не вдома сиділа, а потім ще й отримала по саме не можу, але вирішила стриматись.

– На перший погляд, так і є, - продовжила я, подумки повільно рахуючи до десяти, - але сьогоднішнє вбивство відбулося рівно через три дні з тієї ночі. Щоб ви там не думали, а ритуальна періодичність не була перервана, а це означає, що того дня щось мало статися, на що ми не звернули уваги.

Я дивилась на  охайний рядок цифр і сварила себе на чому світ стоїть за легковажність. Так, четверте вбивство не відбулося. Але це не привід розслаблятися! До того ж ми знайшли три частини незакінченого заклинання! Чому я не здогадалась звести одне з іншим і зрозуміти, якщо заклинання не закінчене, будуть ще частини, яких бракувало, а отже й вбивства? Хіба я не дурепа? В телефоні також царювала тиша. Вочевидь, Граф та Широкоплечий думали про теж саме.

– Трясця, - почулась хрипла лайка месьє Леруа.

– Месьє Арно, може, це прозвучить дещо нахабно з мого боку, але ви маєте вивчити всі події з летальними наслідками за той день, всі некрологи, і не важливо, чи здається причина смерті природною, чи  ні, - попросила я. Ми, що б там не було, повинні зрозуміти, що трапилось в ніч з одинадцятого на дванадцяте, чию смерть ми не розгледіли.