11.2 Як потрапити в Чарівну Країну. Дієві поради мандрівникам-початківцям

                                          Щоб потрапити в Чарівну Країну, треба опівночі

                                          обійти пагорб, в якому проживають фейрі, рівно

                                          десять разів. Якщо все виконати правильно, то

                                         перед вами відчиняться двері, які дозволять

                                         побачити, що знаходиться всередині. Однак я

                                        конче не раджу туди заходити.

                                            (В.Бенігут «Знайомство з чарівним народом»)

Увечері тридцять першого жовтня на вулиці Парижа вийшла дивна компанія. Хоча всюди було повно народу вбраного у святкові костюми на всі кольори та смаки, перехожі все одно обертались на п’ятьох людей, які немов зійшли з картинки книги казок. Принаймні, такі думки спадали мені на думку, коли ми при повному параді вийшли з під’їзду. І повірте, в цій сцені було на що подивитись.

Ми, а це тато, Агнія, Джош, Адріан і я, зібрались предстати перед Благим і Неблагим Дворами фейрі на Самайн, одне з найважливіших свят старого ладу. По суті це кельтський Новий Рік, що знаменує собою кінець збору врожаю, а також перехід світу на темну половину року, тобто перший день зими. Саме з цього свята бере початок такий улюблений для багатьох людей Хелловін. У стародавніх народів зима завжди асоціювалась зі смертю, темрявою та невідомістю. Вважалось, що саме в цей день вмирали кривоприсяжники. Якоюсь мірою це свято вшанування смерті та всього надприродного.  Принаймні, так мене проінформували тато з хлопцями та Вікепедія. Цього мені вистачило, щоб зрозуміти, що йдемо ми на доволі серйозну урочистість, і з цієї причини повинні виглядати на всі сто, якщо не більше.

Свій наряд я обирала з особливою прискіпливістю: нижня синя сукня з найтоншої вовни з вузькими рукавами, що застібались на срібні ґудзики у формі квітів, і розкішна верхня з блакитної парчі з довгими розрізними рукавами та білою оторочкою, розшита сріблом та ідеально пасуюча до кольору моїх очей. Волосся я злегка завила й закріпила на голові вишуканою срібною діадемою з розсипом блакитних топазів, які також красувались і в сережках найтоншої роботи. Зверху я накинула теплий блакитно-сірий плащ, підбитий білим хутром песця. Активісти з Грін Пісу, може, й насварили мене за таке, але в моєму світі мануфактурної праці та натурального хазяйства важко знайти матеріал тепліший, тим паче, що ніяких синтетичних замінників хутра у нас взагалі немає. Я, якщо чесно, мало хвилювалась з цього приводу, тим паче, що Адріан зробив мені комплімент, сказавши, що я схожа на морозне зимове небо.

Агнія ж навпаки вся дихала літньою спекою. Її довга зелена шовкова сукня ідеально сиділа по фігурі та вигідно підкреслювала всі її принади, спадаючи до самої землі та закінчуючись шлейфом. Довгі широкі рукави й декольте були вишиті золотими квітами й листям. Відтіняти всю цю красу золотий кулон з рубіном, такі ж сережки та пояс, кінці якого тягнулись вниз вздовж складок спідниці. Завершувала вбрання легка накидка також зеленого кольору, що й сукня. Гадки не маю, як Агнії вдавалось не мерзнути в такому легкому одязі. На мій допитливий погляд вона лиш загадково посміхнулась, вплітаючи у волосся стрічку й живі квіти.

Адріан, як і належить наслідному принцу, одягнувся елегантно й зі смаком. Поверх білої сорочки з високим комірцем, прикрашеним золотою брошкою з сапфіром, красувався василькового кольору розшитий сюртук довжиною до колін. Такого ж кольору штани були заправлені у високі чорні  шкіряні чоботи, золоті пряжки яких були інкрустовані дорогоцінним камінням. Їм до пари був і пояс, на якому висів довгий дворучний меч. 

Джошуа зовсім не поділяв наш райдужний настрій. Назвавши нас показушниками, він одягнувся по всій формі, яку приписував устав Чорних Круків, тобто в усе чорне. Светр, камзол і штани були зроблені з міцної й еластичної тканини, яка не заважала рухам. Чоботи були такими м’якими, що при ходінні не видавали ні звуку. В їхніх широких халявах було сховано по кинджалу. Теплий хутряний плащ прикривав меч на поясі, викуваний зі спеціального сплаву з додаванням магії по секретній технології «круків». Його довгий і тонкий двосічний клинок з легкістю міг розрубити воїна в латах від маківки до паху, а також розрізати надзвичайно міцну й тверду шкіру тролей, гоблінів та інших монстрів. Лезо меча було прикрашене вітіюватими таємничими письменами, більше схожими на візерунок, ніж на напис, які починали світитись різними кольорами в залежності від того, яка небезпека загрожувала господарю. Гарда була майстерно інкрустована дорогоцінним і напівдорогоцінним камінням, а руків’я обмотане шагреневою шкірою. Крім цього на моєму братові не було вдягнуто жодної іншої прикраси. Зосереджений і суворий від маківки до кінчиків пальців, затягнутих в чорні рукавички, він усім своїм виглядом випромінював небезпеку, з якою давно асоціювали всіх Чорних Круків.

Тато також не став вигадувати велосипед і поверх елегантного ділового костюма вдягнув білу мантію з каптуром, розшиту білими нитками, які створювали вигадливий ледь помітний візерунок. Такі мантії носили всі члени Еквілібріуму. Тато й Джош чудово демонстрували його бойову одиницю: чаклун і оперативник, що його прикриває. Схоже, вони таким чином вирішили нагадати фейрі, з ким ті мали справу.

Отже, після дня підготовки й зборів, ми нарешті вийшли на вулиці вечірнього Парижа, що гучно святкував Хелловін. Будинки й вітрини майоріли яскравими вогнями та вирізаними з гарбузів пиками. Люди, виряджені в костюми всіх мастей, снували вулицями. Я встигла нарахувати три Дракули, десять привидів, п’ять Франкіштейнів, чотири перевертні та сім фей. І все ж, не дивлячись на розмаїття фасонів, яскравість кольорів і блиск страз, всі неодмінно звертали увагу на нас. Може, через красу моїх супутників, а може тому, що на відміну від них, ми були справжніми. Нам довелося вертатись по домівках, в тому числі й в Кастле Магус, щоб підібрати слушний одяг до свята. На нас не було ніякої бутафорії, сьогодні ми дозволили собі бути самими собою, наче духи, що зійшли в цей світ на честь Хелловіну. І це відчувалось.