Глава 3 - Бал мертвих

На іспанському кораблі було не спокійно, у морському повітрі явно відчувалося напруження, а все через те, що примарній команді зовсім не подобалося те, що на борту їхнього корабля були пірати, захоплені раніше на кораблі «Помста королеви Анни». Примари невдоволено поглядали у бік захоплених у полон людей, яких не кинули в трюм лише тому, що Барбосса зміг якось домовитися з їхнім капітаном і зажадав, щоб його люди були на палубі і бажано в його полі зору, адже тільки так він міг бути певний, що з ними нічого не зробили. Та й самі пірати не були в захваті від того, що були в такій близькості до людей Морського м'ясника. Багато хто з них навіть вважав, що їхній капітан збожеволів, раз вирішив допомагати тому, хто тридцять років тому мало не знищив усіх піратів.
Обидва капітани зараз були на містку з лейтенантом Лесаро та ще кількома примарами. Вони не розмовляли, Барбосса вів корабель у повній тиші і постійно дивився на якийсь дивний компас у руці. Кассандра стояла на палубі і лише здалеку спостерігала за тим, що відбувалося на капітанському містку. Дівчині не давав спокою факт того, що піратський капітан знав про її невеликий секрет. Рудоволоса завжди намагалася втекти від свого минулого, якби вона могла, то стерла б усі свої спогади про матір, яка лише хотіла передати Кассандрі свій дар, зовсім не хвилюючись, чи хоче дівчина приймати його. Вона не вважала себе відьмою, адже не знала всіх тих відьомських секретів, та й не хотіла їх дізнаватись. Рудоволоса хотіла жити спокійним життям, далеко від піратів і моря, але це явно було неможливо. Інакше вона зараз не стояла б на палубі «Німої Марії», а знаходилася б у теплому ліжку у своєму невеликому будиночку на краю села.
З вуст дівчини зірвалося важке зітхання, а погляд упав на темну воду, яку розтинав корабель. Згадувати минуле було неприємно, тому Кассандра поспішно гнала їх геть. Глибоко вдихнувши злегка прохолодне солоне повітря та заплющуючи смарагдові очі, дівчина прислухалася до морських звуків. Їй треба було перестати думати, що Барбосса міг розповісти Салазару про те, що вона відьма. Іспанський капітан не повірив би тому на слово. У всякому разі, на це сподівалася рудоволоса. Її самота була перервана в одну мить якимсь чоловіком:

— Нудьгуєте?

Кассандра вирішила, що це був хтось із команди Салазара. Тому навіть змусила себе привітно посміхнутися, але розплющивши очі і побачивши перед собою пірата, який однією рукою упирався об борт корабля, невдоволено пирхнула і знову подивилася на море.

- Ні, мені просто подобається самота, - грубо відповіла рудоволоса.

- Ось як, - пірат теж глянув на море. — А я терпіти не можу самотність. Особливо в такій жахливій обстановці, так напружений, жах просто! — він поводився досить дружелюбно, що дивувало дівчину і трохи злило. — Не знаю, як ви можете перебувати на палубі, я вже давно втік би від цього в каюту. Та куди завгодно! Абсолютно нестерпно....

- Що вам від мене треба?! — не витримала Кассандра, знову глянувши на чоловіка.

Він виглядав здивовано, ніби зовсім не чекав, що зможе вивести рудоволосу з рівноваги. Пірат зняв свій головний убір і якось винувато глянув убік.

— Ви виглядали так самотньо, мені здалося, що ви потребуєте спілкування.

— Тоді ви дуже помилилися, я його не потребую, — дівчина відскочила від борту і вже збиралася відійти від набридливого пірата.

— Чому ви опинилися на цьому кораблі? - це, як здавалося Кассандрі, дурне питання змусило її стиснути дерево настільки сильно, що кісточки пальців побіліли.

Смарагдові очі рудоволосої злісно метнулися до вимушеного співрозмовника і зараз вона збиралася йому висловити все, що думала про піратів, про Барбоссу і про всю ту ситуацію, в якій їй довелося опинитися через них. Але на превелике щастя чоловіка, за спиною Кассандри з'явився Лесаро.

— Сеньйора, капітан запитує, чи не заважає вам цей брудний пірат? — не особливо вибираючи висловлювання повідомив лейтенант, через що вищезгаданий пірат невдоволено втупився в іспанця.

Рудоволоса обернулася до того обличчям, але погляд її кинувся за спину мерця. Вона подивилася на капітана Салазара, котрий зараз невідривно спостерігав за ними з капітанського містка. «Переживає» — несподівано подумала дівчина, а потім трохи схитнула головою і вже подивилася на довіреного офіцера.

— Цей чоловік уже збирався залишити мене, — спробувала запевнити лейтенанта, на вустах дівчини з'явилася легка посмішка.

Лесаро роздратовано глянув на пірата, який одягнув свою трикутку назад на давно немиту голову. Обидва чоловіки ніколи раніше не бачилися, але їхня ненависть чудово відчувалася, тому стояти між ними Кассандрі було досить складно. Рудоволосою захотілося втекти, правда вона не встигла. Несподівано з'явився Хуан зі своєю добродушною усмішкою, яка здалася рудоволосою маленькою промінчиком сонця на цьому кораблі. І як тільки це дідок міг залишатися таким життєрадісним, перебуваючи на проклятом кораблі і будучи частиною проклятої команди? Для Кассандри це було загадкою, як, мабуть, і для решти на борту «Німої Марії».

— Señorа Кассандра, нарешті я зміг вас знайти, — тільки зараз дівчина звернула увагу на те, що в руках лікаря були водорості.

— Ці водорості мені допоможуть? — насилу поставила рудоволоса питання іспанською.

Тим не менш, їй не завадило б підвчити його раз вона невизначений час буде частиною команди «Німої Марії». Тому що просити у когось допомоги з перекладом було вкрай незручно, дівчині здавалося, що подібне може роздратувати оточуючих, а їй цього зовсім не хотілося.