1.1

Старий чоловік повідомив страшну звістку в Катерини чума. І ніяка відьма в цьому не винна. Вихід все ж був, за великими горами була самотня хатина, люди подейкували що в ній є ліки проти цієї хвороби, та шлях був не легкий і сміливих у такий час було мало. Із самого ранку на вулиці стояв гул, багато людей не були задоволенні визволенням відьми.
- Це ти винна, через тебе він здох!!!
- Ви що показилися, нащо мені ваша собака?.
- Та ти сама вчора горлала аби наша собака здохла, от маєш під ранок труп!.
- Та нащо вона мені?.
Люди були незадоволені тому робили усе аби позбутися її. День підходив до кінця троє сміливих хлопчаків все-таки вирішили піти по ліки.
- Ми можемо загинути, хто про нас подбає?.
- Чому такі сльози?. Вернемось ми!.
- Відьму також візьмем..... А що?, хоча б людей лякати будемо.
- А ти її не боїшся?.
- ні, неглама! - Із самого дитинства Сергійко картавив, тому й прозвали "Глиба".
Дівчина була не проти, люди в цьому селі вже усі печінки поїли, стали самими відьмами. 

Ранок був світлим, усі четверо зібрали речі й вирушили в дорогу. Все було добре до того часу, поки вони не дійшли до великої водойми.
- Тут поки зупинимось, потгібно відпочити!.
-ХА!. Що це з твоїм голосом?.
-Відьмочка, ти з глузду з'їхала?.
- Розчеши кобилі хвіст!, Яка я тобі відьма...
- Ти обгажаєшся?.
- Що?.... Що ти мелеш....
- Перестаньте, краще займіться ділом!.
- Відгазу б так і сказав!.
- Відьмочко, не пегекгивляй!!!.
- Ха -ха- ха, так і знала що так скажеш, як в тебе язик не зламався?.
- ТА ДОСИТЬ ВЖЕ!!!.
Усі були на нервах, шлях був не легким, далеким й ніким не бачений. Усі разом вони сіли й говорили про свої думки на рахунок ліків, звичайно були суперечки, кожен з них боявся, що там буде пусто, та це ніхто не висловив у голос.
За горизонтами почало сідати сонце, шлях був важким у темну пору, тому вирішили переночувати біля каменів. Вогонь горів яскраво, язики полум'я діставали майже до неба, нічна тиша навіювала спокій й легке потріскування дров не було на заваді цьому. Недалеко від них було досить багато дерев, кожен з яких був подібний один до одного, нічне небо відкривало нові враження, зірки що так яскраво світили не давали можливість підрахувати їх, вони то запалювались то зникали від людського ока. По трохи вони почали моститись спати, усім кортіло бути ближче до вогню, та місця було доволі мало для чотирьох людей.