Невідкладні справи

Наступного ранку у Марини повторилася нудота. Цього разу без жодних зовнішніх провокацій. Додався ще й біль внизу живота. Вона навіть відмовилась іти на ранкову прогулянку. А їсти просто не могла, хоча за нормальних обставин ніколи не пропускала сніданок.

Дорогою в лікарню Марина не одразу помітила, що вони вже минули Гадяч.

̶  А ми куди?

̶ В приватну клініку, — відповів Антон так, наче вони туди й збиралися.

̶  Так, а в Гадячі…

̶  Я вже нас записав на прийом.

̶  А в тебе ж робочий день, жнива…

̶  Віктор підстрахує.

̶ Тоді я трохи посплю, ̶ Марину хилило в сон, хоч вона сиділа на передньому сидінні і справді хотіла роздивитися, що змінилося вздовж дороги з Гадяча до Полтави. Але повіки її важчали. І наступні півтори години вона провела в стані уривчастого сну.

Ще до обіду Марина встигла проконсультуватися з лікаркою ̶ приємною стрункою жінкою з пучком кучерявого рудого волосся на маківці, пройти ультразвукове обстеження і почути:

̶  Вагітність є.

Жінка радісно перезирнулася з чоловіком.

̶  Але дитина не там, де треба, ̶  обірвала цю радість лікарка. — Ембріон у фалопієвій трубі.

̶  Тобто, позаматкова вагітність, ̶  Марина закусила губу, наче й без того їй було мало болю.

̶  Треба оперувати, ̶  одразу ж зрозумів Антон.

̶  Як не прикро, ̶  кивнула лікарка. ̶  З хороших новин ̶ можемо зробити це вже завтра.

Марина з Антоном погодилися. Відтягувати операцію було б небезпечно. Жінці виділили палату.

̶  Піду куплю тобі змінний одяг, — з виду чоловік тримався нормально. Наче вони просто дізналися про хворобу, яку можна ліквідувати однією операцією. — Напиши мені повідомленням все, що може тоді знадобитися.

̶ А потім ти додому поїдеш чи в місті заночуєш? ̶ Марина простягнула до нього руки, щоб обійнятися. Вона відчувала необхідність в обіймах більше, ніж в будь-чому іншому.

̶  Поїду, Марин.

Вони обнялися. Антон і сам мав в цьому потребу.

̶  Поїду, а завтра заберу тебе. Ні за що не хвилюйся, все вже оплачено, включно з їжею.

̶  Мені так прикро,  ̶  Марина присіла на ліжко, яке виглядало точно як в американських медичних серіалах. Вона навіть не уявляла, скільки коштує окрема палата в такій клініці на добу, та ще й операція. Не уявляла, але збиралася знайти на сайті клініки, щойно Антон вийде за двері.

̶  Маринко, з учора я радів думці, що ми станемо батьками. Знав, що шанс п’ятдесят на п’ятдесят, та все одно радів. І ми будемо батьками, тільки й того, що пізніше. Зараз головне, щоб ти була здорова. Щоб все завтра пройшло успішно і ти була здорова.

̶  Ти ж розумієш, що, ̶  Марина змахнула сльозинку, ̶  після такого дуже велика вірогідність того, що я вже не зможу народити?

̶  Про це не думай, ̶  Антон присів поряд і поцілував її мокру щоку. ̶   От просто не думай. І пам’ятай, що я люблю тебе. І це не зміниться в жодному разі.

̶  Це краще, що можна почути в такій ситуації. В будь-якій ситуації, ̶  схлипувала на його плечі Марина.

Коли Антон повернувся з покупками, він був не один. З ним прийшла мініатюрна, але вже доросла на вигляд дівчина. Погляд її великих карих очей здавався Марині добрим. А посмішка  ̶  теплою.

̶  Це Мар’яна,  ̶  представив чоловік свою старшу дочку.

̶  Дуже приємно,  ̶  привіталася з ліжка Марина.

Їй дозволили залишатися в своєму одязі, але наказали лежати в постелі. Може б вона й не надто дотримувалася цього наказу  ̶  все одно ніхто за нею не стежив, та біль внизу живота нікуди не зникав і ставав більш відчутним, коли намагалася посидіти чи походити.

̶ Я вже давно хотіла з Вами познайомитися, ̶ дівчина підійшла ближче.  ̶  Жаль, що за таких обставин.

̶  Я теж рада нарешті тебе побачити,  ̶  Марина потисла їй руку.

̶  Мар’яна побуде з тобою сьогодні до вечора,  ̶  сказав Антон.  ̶  Я вже зараз буду їхати. Але ти дзвони в будь-який час. 

Після того, як Антон пішов, Марина залишилася один на один з його дочкою. З дочкою від іншої жінки в той момент, коли вона сама була за крок від безпліддя. З уже таким дорослим дитям, яке, власне, стало головною причиною їх з Антоном розставання в юності.

̶  Якщо Вам ще щось буде треба чи просто захочеться  ̶  одразу кажіть, я збігаю,  ̶  Мар’яна ж поводилася так, наче ця зустріч не викликала у неї й натяку на ніяковість. — Батько залишив мені свою картку. Можемо гуляти наповну,  ̶  ще й піджартовувала.

̶  Чого мені хочеться  ̶  так це не валятися в лікарняній палаті в таких сонячний літній день,  ̶  Марина з сумом глянула в невеличкий квадратик вікна. За ним було видно лише зелень каштанового листя. ̶  Хоча, маю визнати, окрема палата та ще й така простора, робить моє становище більш стерпним.

̶  О, я знаю, що додасть Вам настрою! Зараз повернуся. Я дуже швидко, ̶ Мар’яна взялася за ручку дверей. ̶ Але все одно скажіть свій номер,  ̶  вона покинула ручку й підійшла ближче до ліжка.