Космос

Вони каталися містом  дал,і і потім  Містермістер позитивчик,  так так називала його леді Di запитав, у неї ти голодна? 

Я нууу Так давай, без оцих твоїх Ну Я серйозно, Я серйозно питаю ти голодна? Ну от Скажіть будь- ласка кожна дівчинка Навіть якщо, і голодна Вона ж не признається від разу правда? а я не встигла поїсти, ще потім  мовчала хвилин 3-4 а потім все ж сказала, Ну трохи Так, але трохи. 

Ми посміялися, і поїхали їсти суші і піцу. 

Вау мені це, що сниться? я сиджу в машині поруч зі мною, сидить людина, яку я знаю від сили  день, один лише день, а у мене було  таке відчуття, ніби я цю людину знаю, все життя, але чорт запитання чому? Чому з ним так легко, просто, і тепло? гаразд сьогодні все можливо, я забула про все, і раділа цьому зимового вечора, я відкривалася, йому від разу, бо мені хотілося, бути з ним відвертою бо мене тягнуло, до нього немов магнітом. З моїх думок до реальності, мене повернули ніжні руки, які так ніжно обіймали мене за плечі. Дорога закінчилася, ми приїхали, по піцу, й суші, але не встигли замовити, ні піцу ні суші тому, що кафе зачинялося, та не біда, так буває ми повернулись до машини, та дивилися на зорі, в нічному небі. А потім через якусь, там мить   містер позитивчик знову, відчинив дверцята своєї машини, взявши мене так ніжно, за руку допоміг мені сісти на сидіння і Зачинивши  пасажирскі двері, вже через, якусь там мілісекунду сидів біля мене за кермом. 

Потім ми  поїхали далі, без зайвих слів,  їхали Бог зна куди. Було круто, потім ми непомітно для мене, приїхали до бібліотеки. І позвонила мама, спитала де я? Я сказала, що біля бібліотеки. А що? Щось сталося? Давай додому доню. 

От його щоб їй добро було, містер позитивчик спитала, що додому вже пора? Так чорт забирай, пора, але я не хочу. Давай, ще хвилин двадцять будем тут, подивимось, на зорі, крізь скло. По обіймаємося, ще трохи, потім я дивилась у його оченята, коричневі, як те какао. В цих очах, верує, цілий космос вааау, я що потрапила у рай?  потім в одну мить, його обійми стали щирішими, теплішими, сильнішими. А потім  один лише порив, і я відчула, як не сміливо хвилююче, при цьому ніжно, його губи торкнулися моїх. Я   йому відповіла  взаємністю, і відбувся вибух адреналіну, відбувся обмін наших ДНК на півроку. відбулася хімія, я була підвладна  емоціями і почуттям, і так   для мене несподівано, відбулося сплетіння наших душ, і їхнє оголення.  така собі, невимушена випадкова Ейфорія, коаліція між двома людьми, які просто Ловили кайф. Так ми поцілувались. 

А поцілунок був неймовірний чудовий ,з присмаком кави, яку ми пили. Насолода це було... Це було так, ніжно, мило, красиво, гармонійно, спонтанно, й романтично водночас клас. Здавалося б, цей поцілунок, доповнював один одного. Я кожною клітинкою свого тіла, відчувала цей кайф. Мене не мов вдарило струмом, Я відчувала, як мурашки бігали по моїй шкірі, а мій подих перехоплювало. 

Потім я відчула, як  моє серце вилітало із грудей, Його руки ніжно добиралися по моїй шкірі, торкалися шиї колін. Що це порив почуттів чи просто випадок? 

Не знаю, але зізнаюсь чесно я хотіла, я хотіла його цілувати. Мені здається він просто прочитав у моїх очах, моє бажання, яке я так і не сказала вслух. бо де ж бачено,щоб  при першій зустрічі цілувалися люди? де ж таке бачено, щоб  припри першій,ще й в День закоханих, люди зізнавалися в коханні людині, яку знають Лише кілька годин. 

Абсурд якийсь правда? 

Мені було байдуже, що подумають інші, що подумає Він. Адже саме він допоміг мені відкритись просто бути собою, нікого не боятись. 

Це мабуть майже єдиний випадок про який я ніколи не пошкодую в своєму житті,так говорить Сама авторка леді Di. 

Ну а ми тим часом, насолоджувалися цим поцілунком. Я так хотіла, щоб він продовжувався мені вже не було цікаво хто, перший почав цілувати ,Я просто  піддалась своєму бажанню, тай тоді я навіть не думала про те, хто перший почав цілувати, в голові тривала ейфорія. Цей поцілунок немов наркотик, ми  притягнулися магнітом, один до одного .і на мить Я просто відключилася від світу, і літала десь у космосі з не відомих планет. 

Зізнаюсь чесно, я не пошкодувала про те, що сказала йому що він мені подобається,  в перший  же вечір нехай це буде як можна подумати поспішне рішення мені з ним було на скільки легко і конфортно, Я навіть не знаю як це пояснити Таке відчуття ніби я знаю, цю людину сто років, чимось вона мені нагадує, одну людину з мого близького оточення. у неї той самий погляд, такі самі очі кольору шоколаду. але ,я не люблю порівнювати людей, але він все одно особливий . 

Я не звинувачую, ні його ні себе ,бо він мені цим поцілунком подарував крила. 

Я не знаю, якою буде його відповідь, на моє ти мені подобаєшся.

Але знаю точно, що про цю зустріч, і про цей поцілунок я не пошкодую. і я не роблю поспішних висновків. Настала пора їхати до дому, Сказати чесно а я хочу повтору. Ну, що поїхали додому з такими іскорками в оченятах, він мені промовив. А я йому, як мале дитя ну давай, ще трішки Ну не хочу ну ні. Але нам треба додому, інакше твоя мама більше не відпустить. 

Обіцяєш, що вкрадеш мене ще?Ну не знаю, Час покаже.