Ніч

Я сіла до нього в машину,  і ми  поїхали попити  каву, в мою олюблену кав'ярню, що знаходилась  на краю міста, за палацом потоцьким за заправкою. Ми поїхали туди, нічним містом на фоні була Тиха музика, ми підспівували хоч я не угавала розповідала,говорила й говорила  не давала, Навіть слово вставити панові позитивчику. 

За, що мені потім було соромно трохи, але хіба ж бути собою справжньою, це заборона?                       Це було круто, ми приїхали до місця призначення. Містер позитивчик, вийшов з машини першим потім все не мов у казці, Він відчинив мені дверцята сказав прошу подав свою руку і сказав, обережно. Потім я на мить відчула себе якоюсь, принцесою у якійсь казці, далі ми за руку тримаючи один одного зайшли в кав'ярню. взяли він собі американо, ну а для мене звісно ж, мій олюблений гарячий шоколад. ми сфотографувалися  на память, в такій собі зимовій романтичній атмосфері. кав'ярня була святково прикрашена, день закоханих сьогодні, як не як, а у мене нове знайомство, як круто. Мені сьогодні добре, й на  моїй душі так затишно. Чотирнадцяте лютого двічі двадцять третій рік, я за пам'ятаю на завжди саме тому, що саме в цей день те, що відбувалося зі мною,  було  неначе у ві сні, неначе в казці, тільки не ві сні а наяву.   Ми вийшли на терасу звідти відкривався чудовий краєвид, тераса світилися красивими ілюмінаціями вау клас. Потім ми сіли за столик, що знаходився в краю, кава стояла біля нас  ми розмовляли містер позитивчик розповідав про своє життя а я уважно слухала, але іноді перебивала його розповідь, своїми цікавими питаннями та враженнями, і це було некрасиво з моєї сторони. леді DI

Його слухала їхня розмова тривала, і їй було так затишно і тепло, як ніколи. Вона навіть не помітила, як він поклав мої руки в свої, а коли побачила, то мені  на одну мить перехопило подих, і мурашки побігли по шкірі. Не знаю Якийсь дивне відчуття. 

Потім ми довго розмовляли, потім поїхали кататись на машині по нічному місту. Мені не було страшно зовсім ні там по  нічній дорозі, я просто слухала пана позитивчика, бо їй подобалося його слухати, його турбота, його, доброта, його щирі милі оченята покорили мою душу, й полонили моє серце. Дивно було б не відшукати очі, в яких панує доброта, так казала, тоді я. 

Потім він ділився зі мною, ділився своїми дитячими фото, це було крутезно і дуже дуже мило.  а наостанок я йому запропонувала зробити там спільну світлину, на згадку, про цей теплий, душевний, зимовий вечір, і містер позитивчик погодився, що правда за однієї умови, ця світлина, не буде в соцмережах світитися вже через кілька годин, опісля того, як ми опинимося кожен  у себе вдома.т

Нічна пригода наших  героїв, продовжується цікаво, що буде далі?