Зранку як,завжди Чабанова сім'я, прокинувшись Горпина, наварила, їсти ,і поставила все, на дерев'яному,столі , на дворі ,біля хатини, де росла стара груша. Настя сьогодні,підем в поле,жати пшеницю, вона ,вже достигає-,. звернувся Остап да Насті. Так підем-, ствердно,кивнула головою Настя. І хустину,білу на голову,візьмеш,бо сьогодні ох буде,жарище!- гукнула Горпина. Поки вони, сиділи,і розмовляли, раптом нізвідки, прибігає Явдоха. І кричить, ще здалека. Хто забрав,моє золото,Василю то ти,я тебе,вчора бачила,як ти тинявся,коло мої хати,вже відавай!-. кричала,Явдоха. Горпина,аж рота ,відкрила, від несподіванки. Ти шо, яке,золото,Василю,ти шо ходив,туда?-. звернувся,Остап,до. Василя. Та ні,батеньку, я нічого,небрав, -. жалісливим ,голосом відповів,Остап. Як не брав,як нема, вже відавай,інакше,йду до голови, і приведу,комісаріат!-. кричала,Явдоха. Та йой,Ядохо, та тишо,та як, та може,хто другий,взяв?-. Ні ні,ти він,я його,вчора,виділа,вже,відавай,! ти чув? кричала,Явдоха. Василю,якщо,взяв,ти відай!-. просила. Горпина. Та нема,вмене-. кричав,Василь. Явдоха розвернулась, із прокльонами,ах щоб тобі, їду я до ,голови! Гей,пішла,до голови,шо тепер,буде-. голосила Горпина. І хто, то її,золото,забрав га- допитувався,Остап. Закім,вони,роздумували,Явдоха,вже йшла,з головою,села,і ззаду,йшов,комісаріат. Чабанова сім'я, заклякли, побачивши,кого Явдоха,веде. Прийшовши,на подвіря, голова звернувся,до. Василя, відаєш теє,золото,інакше,ми посадимо тебе?-. А Явдоха,почала,кричати,я його вчора бачила,вечері ,тинявся,коло мої,,хати, закім я пішла,доїти козу,він,напевно,зайшов,і вкрав! кричалаЯвдоха. Голова,кивнув головою і комісаріат, підійшов,до Василя,зв'язали,руки,і почали,вести. Ой лишенько,забрали,мого сина,він нівчому,невинен! А де, поділося га ? запитала,Явдоха. Та звідки ,мені знати! - голосила Горпина..Несподівані,гості пішли,забравши Василя.Горпина,іОстап,підпершись,рукою до чола,і роздумували,хто ж то золото,забрав,А Настя, сказала,дістала та Явдоха, алеж вони,відпустять,його,мамо? Якось,буде,задумливо,- відповіла, Горпина.