Розділ 5

Тиждень потому

Нарешті! Ми в Греції! Ще б трохи і я кинулась б цілувати землю. Переліт був дуже важким, не розумію, як інші люди витримають ці польоти. Ці ж люди весь час з мене  та моїх нарікань посміювались. Навіть Арі це торкнулось. Ні щоб підтримати мене, замість того вона найбільше з мене насміхалась! Тому зараз в неї настрій прекрасний, а я зла, як чорт! Одразу зрозуміло відьма. Тільки вони отримують задоволення від чужих страждань.

- Мел,  я думала, що ти все-таки поцілуєш землю — розсміялася ця зараза. - Сподіваюсь ти вже заспокоїлась і ми підемо шукати чим нам доїхати до готелю

- Даремно сподіваєшся, як я ступила на землю, так й одразу паніка пройшла — відповіла їй з посмішкою й продовжила : - Одразу видно, що ти ще та лєнтяйка. Якби хтось уважно прочитав файл, який я скинула, ти б побачила, що в аеропорті нас чекатиме автобус, який відвезе до готелю. Через те, що готель знаходиться в горах, туди транспорт ходить рідко. Тому вони організували автобус для своїх клієнтів, якщо що він входить у вартість проживання — після цих слів ця відьма, в якій живе єврей, видихнула. Вона й так багато чого мені висловила за ціну проживання. Якби виявилось, що транспорт не безплатний, ми б з нею ночували на вулиці

- Не брешеш? - перепитала бойова відьма й суворо звела очі

- Навіщо мені брехати  тобі? Своїм коштом твоє перебування оплачувати не збираюся, не хвилюйся — широко посміхнувшись відповіла я

- Шкода, я б від такої послуги не відмовилася б

- На жаль, в мене немає стільки грошей, щоб забезпечити нас у двох. Коли їх матиму обов'язково моїм коштом якось відпочинемо

- Ловлю на слові — відповіла подруга

- Тебе це також стосується, Аріадно Батьківно

-Хахахахахах — розсміялась моя відьма, і потім продовжила — пропоную оплачувати наші гулянки по черзі, раз ти, раз я

- Не погана ідея — відповіла я. - Ходімо пошукаємо спочатку наш автобус.

Продовжуючи говорити про всякі дурниці, ми знайшли нашу карету досить швидко. Він був на автобусній стоянці, але виділявся серед інших. Це величезний зелений автобус навкруги якого приклеєний постер з горами Пеліон.

Перед тим, як ми зайшли в автобус, контролер попросив нас показати наші документи, і лише потім, впустив нас всередину. Коли ми туди зайшли, приємно здивувались, що він не був повним, було достатньо вільних сидінь та місця на ньому. На щастя довго відправку чекати не довелось, на запитання: «Коли їдемо до готелю?» водій відповів: «Через 20 хвилин».

Ми з Арі вибрали собі місця на останньому ряді, спір хто буде сидіти біля вікна вирішився швидко. Туди сіла вона, а я біля неї. Розмову ми вже не поновлювали, бо не хотілось, щоб хтось її почув. Але мовчки сидіти ми не змогли, тому взяли до рук телефони й почали переписуватись. Вона почала перша:

«Як почуває себе людина, яка повторює шлях своєї родички?». Це питання застало мене зненацька, я не очікувала його почути. Але все-таки відповіла:

«Дивно почуваюся. Ми в горах де пропала бабуся, яку я майже не пам’ятаю. Вона також хотіла назбирати рідкісні трави для своїх інструментів. Але я не вона, і я виконаю те, що запланувала»

«Може одразу спробуємо провести власне розслідування? Будемо, як Пуаро та його помічник. Приїдемо на місце злочину й швидко все вияснимо!»

«А Пуаро знає де воно це місце злочину? Минуло майже 20 років, органи безпеки не змогли його знайти, а Пуаро зможе?» відповіла зі скептицизмом подрузі. Я її розумію вона бойовик, вічно пригод шукає, але я ж ні! Мені звісно цікаво, що сталося насправді, але це не головна мета нашої подорожі.

«Звісно зможе, на то він і Еркюль Пуаро!!!»

«Ну мені вже нема чим крити пхпхпхпх»

На цьому наша розмова завершилась, бо автобус вже доїхав до гір і нам відкрився неймовірний краєвид на природу, на скелі, на зелень, на море. Вже не можу дочекатися нашого приїзду, щоб глянути на це все з висоти, з вершини Пеліону. За легендами саме з цієї вершини титани хотіли вилізти на Олімп, щоб позбавити Зевса влади, бо вона заходилась до нього найближче.

Саме через неї я тут з Арі. Люди думають, що просто легенда, але ні, олімп з богами дійсно існували коли земля була наповнена магією та людьми, які в неї вірили та не заперечували. Але після великого перевороту землі, вона стала менш контрольованою після чого люди почали боятися та відкидати її. Ці дії згодом спричинили розпад олімпу та зникнення богів, не тільки грецьких, а також інших. Але вони зникли не просто так, вони залишили після себе численні місця сили, завдяки яким магія підтримується в такому вигляді як існує сьогодні на землі. В таких місцях ростуть рідкісні, сильні та неймовірно якісні трави. Якщо дотримуватись усіх правил збору, одного листка чи пелюстки буде достатньо, щоб замінити таких 15 листків чи пелюсток зібраних в місцях природного зростання. На жаль, є одне велике АЛЕ, до місця сили дійти не так просто, воно захищене самою природою, яка не дозволяє туди потрапити. А за легендою, ті хто все-таки там опиняються, втрачають здоровий глузд або стають кормом охоронця, який охороняє це місце. Від них лишаються тільки одні кістки, і то не всі.

Саме тому такі місця часто оминають стороною, але попри це, оселяються або приїжджають, щоб відновити резерв чи набратися сил після хвороби. Трави теж є сильнішими, але це капля в морі порівняно з тими, що розташовані місця сили.