Розділ 2

Минуло лише десять хвилин мого «маринування» в лазареті, а таке відчуття що декілька годин. Ці (недо)цілителі до всього так прискіпуються, мені стільки питань не ставили, навіть тоді коли я зв’язки на нозі потягнула. А тут всього лише кілька синців і не велике виснаження. В мене таке відчуття, що вони вже готові були самостійно додати декілька нових ран, бо їм замало було ушкоджень. Лише коли їм прислати новеньких, я змогла вирватися з їхніх загребущих лап і попрямувати в їдальню. Бо через ці стреси голодна така, що скоро замість людей м’яско по коридорах ходитиме. І буду на всіх кидатися, як Велес, мій кіт-фамільяр.

На щастя, дорогою до їдальні я нікого не зустріла і без проблем туди добралась. Вона була порожньою, окрім мене, там нікого не було. Я не швидким кроком підійшла до столу роздачі, де мене обслуговувала найкраща шефиня Марина, вона була перевертнем, який обожнює готувати й ненавидить м’ясо. Одним словом диво природи. Ми з нею за час мого навчання встигли подружитися і через це вона частенько мене підгодовувала. Та й не тільки мене, а й мого котяру, таке враження, що вона зі мною потоваришувала тільки через нього. Сьогодні вона про мене також не забула, як тільки я підійшла мені одразу вручили яєчню з овочами та курятиною, тирамісу та улюблену львівську каву.

- Мелісо, ну що там? Здала? Скільки? – накинулась на мене з розпитами Марина, паралельно кладучи страви на мою тацю

- Та де, нічого я не склала – здихнувши сказала я

- ШОООО??? ЯК??? – скрикнула жінка і продовжила, — ти ж одна з кращих на курсі, це твоя стихія!!!! Як ти змогла провалити іспит із зіллєваріння?!

- Та заспокойся! – крикнувши, продовжила вже спокійним голосом, — Ніхто іспит не склав, точніше не встиг

- Я щось не розумію, що дали дуже мало часу

- Ні, часу дали достатньо. Але один бойовик щось наплутав у зіллі, в результаті чого стався вибух, почалася пожежа, стіни почали валитися і прийшлося вже займатися цим. Тепер знову в лабораторії ремонт прийдеться робити, але коли буде друга спроба невідомо. Сподіваюсь, встигну його здати та трохи вдома побути. – сказала засмучено, — я так скучила за батьками та  дідусем з бабусею. Вже не можу дочекатися нашої зустрічі.

- Бідна дівчинка – сказала Марина паралельно хитаючи головою – бери їду та йди за стіл, а то я знаю тебе, після цих подій в тебе голод звірячий мав бути, чи не так? – промовила вона лукаво і підморгнула. І не скажеш, що вона мені в бабусі годиться, поведінка, як в моєї ровесниці

Схопивши тацю зі своїми скарбами, пішла до столиків з широченною посмішкою на губах. Упевнена, вона була не меншою ніж у чеширського кота. А коли поїм, вона стане в декілька разів значно більшою.

Поснідавши, я одразу відправилась в гуртожиток, сподіваючись застати там мою найкращу подругу, Аріадну. Вона живе в сусідній кімнаті і є бойовою відьмою. І так, в кожного студента є своя власна кімната. Завдяки магії простору, кожен студент насолоджується власним простором і може обставити кімнату так, як забажає його душа. 

Хто хто, а моя Арі точно знайде потрібні слова, щоб мене втішити. Вона також є третьокурсницею, як я, і моєю повною протилежністю. Вона висока блондинка із довгим прямим волоссям, зі світлою шкірою, довгими ногами й відмінною фігурою. Незнайомець не зможе побачити в ній відьму, а тим більше бойову, тому що в неї зовнішність невинного ангела. Вона володіє стихією вогню, яка ідеально їй підходить. Адже не зважаючи на свою зовнішність характер в неї точно не ангельський. Вона терпіти не може лицемірства, часто каже, що думає (мабуть, це єдине, що в нас спільне) обожнює чорний одяг та не любить людей, загалом будь-яких істот. Хоча ні, єдиною істотою, яку вона обожнює є Сварог, її фамільяр. Він є велетенською собакою, і нагадує земного добермана. Характер її фамільяра не поступається їй, мабуть, саме на цьому вони знайшли одне одного. Всупереч всім їхнім суперечкам та образ, Арі обожнює Сварога, як і він її.

А я є її протилежністю, в мене смаглява шкіра, шоколадне кучеряве волосся та сіро-зелені очі. Я нижча за Арі лише на декілька сантиметрів, мій ріст 168 см, а її 173 см. Ноги звісно не такі довгі, як в подруги, але фігура все одно в мене красива. Наші спільні друзі жартують, що нас з подругою переплутали, коли на факультети розприділяли, тому що я більше схожа на бойову відьму ніж вона. Як же вона на початку злилась на ці слова, це було щось. Всі хто нас так порівнював змогли на власній шкурі переконатися, що ніякої помилки не було.

Аріадна є досить запальною і терпіти не може, коли її недооцінюють. Тому ці «щасливчики» були запрошені на магічну дуель моєю подругою, де офіційною ціною було вибачення зі сторони смертника, а не офіційною, насолода від приниження «щасливчика», яку розмазала на дуелі «відьма, яку переплутали».  Але зараз вона це вважає великою перевагою, тому що в бою суперники недооцінюють її здібності, а вони в неї не маленькі.

Ще одним фактом того, що ми дві протилежності є мій фамільяр – Велес. Він є котом, а, як відомо, собаки та коти, це два злісних вороги. Хоча попри це Велес та Сварог стали найкращими друзями, тому одразу видно, що вони наші соратники.

Коли я опинилась в коридорах гуртожитку, одразу пішла до кімнати подруги, сподіваючись,  що вона вже там. На щастя, вона вже повернулась з іспиту і збиралася йти до мене.

- Лісо, ти чого така незадоволена, ніби іспит провалила? Підімо в їдальню перекусити, а ти мені по дорозі все розкажеш. – як побачивши мене, накинулась із запитаннями подруга