Розділ 1

Наш час

Раптовий вибух розвалив найближчі стіни, вогонь охопив найближчі столи, з усіх сторін посипалась штукатурка та каміння. Пилюка разом з вогнем захопив увесь вільний простір. З усіх сторін чутно крики студентів, лише одиниці змогли взяти себе в руки та почати чаклувати. Однією з них була я, студентка факультету зіллєваріння з сильною стихією повітря.

Декілька змахів рук і каміння зі штукатуркою сповільнили своє падіння, плавно осівши на землю, оминаючи всіх присутніх. Магістреса Маєр також не сиділа склавши руки, вона з декількома магами вогню ліквідовувала пожежу. Незабаром до нас приєдналися інші студенти та служба безпеки академії. Але вони всі запізнились, ми з магістресою ліквідували його самостійно. Охоронці завмерли та змогли лише стояти та розглядати наслідки цього вибуху.

З одним і з них ми перетнулися поглядами, завдяки чому він прийшов до себе та почав допомагати постраждалим і розгрібати завали, які встигли утворитися, перед тим як маги почали діяти. Під деякими з них були студенти, а під найбільшим, головний винуватець трагедії. На щастя, мертвих не було, тільки  сильно травмовані. Багатьом знадобиться час на відновлення цих страшних ушкоджень, а особливо бойовику. Він знаходився найближче до вибуху та є головним її винуватцем. Через свою дурну помилку, йому знадобиться мінімум місяць на лікування, ще й всю лабораторію розтрощив. Причому вона найновіша і з найсучаснішим обладнанням, такої більше в академії нема.

Тепер через нього прийдеться обходиться стандартним обладнанням і затриматись тут ще на якийсь час. Це був мій останній іспит цього року, я мала б увечері вже святкувати завершення сесії, і початок канікул. Але ні, прийдеться тут сидіти невідомо скільки. А в мене вже всі дні розписані, адже скоро ми з Аріадною відправляємось у Грецію майже на всі канікули. Спочатку на два тижні до рідних, а потім привіт свобода.

Поки я роздумувала над ситуацією, яка склалась, до мене підійшов той охоронець, з яким ми переглянулись. Він був високим, накаченим з темним неукладеним волоссям та сірими очима.

 - Студентко, йдіть в цілительське крило, нехай там вас хтось огляне. Ми самі впораємося. Дякую, Ви вже достатньо нам допомогли – сказав він, посміхнувшись мені очима. При цьому зберігаючи нейтральний вираз обличчя.

- Вже йду, пане – відповіла йому я

- Ще дещо, назвіть ваше прізвище, ім’я, расу та  курс та факультет на якому навчаєтесь, — додав охоронець, побачивши мій здивований погляд він продовжив, — це потрібно для визначення людей які усували трагедію, які постраждали та які під завалами. Для подальшого вашого оцінювання.

- Зрозуміло, дякую за пояснення – сказала я посміхнувшись, і продовжила – Меліса Волошина, студентка 3 курсу факультету зіллєваріння, відьма, зі стихією вітру

- Ну що ж студентка Волошина, ви вільні. А тепер бігом в лазарет – наголосивши на останній фразі, промовив бойовик

Після того як я з ним попрощалась, направилась до цілителів. Якби не те що він тепер про мене знає, я б туди не йшла. А так ще перевірить, і прийдеться пояснювальну писати, чому я не послухалась наказу службовця.

Я відьма, можу й сама полікувати себе за допомогою моїх неперевершених зіль. Це займе декілька днів, адже відьми самі себе лікувати не можуть, тільки інших істот. І не потрібно бути йти до молодих цілителів. А це найгірше покарання, їх тільки й тягне щось тобі зламати, а потім залікувати. І так декілька разів, а живим прикладом для навчання бути не дує хочеться. Та в мене немає вибору.

Поки йду коридором, зустрічаю лише декілька осіб. Одразу видно – сесія. Всі до іспитів готуються або їх здають, ніхто не хоче затримуватись тут довше ніж потрібно. Адже Женевська академія душевних потоків є закритим навчальним закладом. У нас звісно є вихідні й ми можемо виходити в місто, але все не так просто. Женевська академія знаходиться паралельно у двох вимірах, вона випускає як магічно обдарованих, так і людей не наділених магією.

Наш світ є техногенний, магії там не існує, для більшості населення світу. Але вона є, і ми, люди з даром приховуємо цю інформацію від народу, адже боїмося, що на нас знову будуть полювати, як в часи інквізиції. Тому більшість навчальних магічних закладів існують у двох паралелях, що дозволяє студентам не приховувати місце навчання й отримати дві професії, магічну та не магічну. Освоєння звичайної професії не є обов’язковим, але магічної —  так. Тут вчать правильно користуватися своїми здібностями, щоб не нашкодити спочатку собі, а потім іншим. Тому ми всі прибуваємо спочатку в Женевський університет, що у Швейцарії. А звідти магічними порталами переносимося в магічну частину цього закладу.

Вона розташована в магічному світі Маджітаріус, який об’єднує багато світів. Він є центром, саме з нього можна відкрити портали будь куди, навіть до ельфів. Але потрібно мати спеціальний пропуск, тому що цей світ є закритим для більшості. Є також і відкриті світи, наприклад світ гномів, вони виготовляють неймовірні речі із звичайного каменю і не тільки, тому його не офіційно називають «серцем торгівлі».

Академія лише декілька разів на рік відкриває портали студентам, щоб вони могли потрапити додому. Правила дозволяють переміщатися Маджітаріусом, що є великим плюсом. Але в цілях безпеки, забороняє їздити на вихідні додому. Тому що в ці дні портали не закриваються і до академії може потрапити хтось зайвий. Багато хто подумає, що в дні коли прибувають студентів є також така можливість. Але студенти переносяться в академію та з неї завдяки спеціальному артефакту, який є одноразовим і налаштований тільки на конкретну особу. Ці артефакти не є з дешевих, тому їх використовувати так часто не раціонально. Але керівництво з готовністю витрачає ці кошти декілька разів на рік, для збереження безпеки навчального закладу та знань, які він зберігає.