Розділ 1

Зранку сніжило, проте згодом сніг перетворився на дощ, і зараз на асфальті виблискували калюжі. Дощ вщух, на Одесу опустився туман — типова зимова погода.

Залишався тиждень до Різдва, але святкового настрою не було. Ольга Сергіївна залюбки залишилися б вдома, випила кави, можливо, подивилася б різдвяну мелодраму. Але за графіком світло мали вимкнути десь за пів години, і не хотілося сидіти на самоті, в тиші, ще й без кави. Після кожного блекауту Ольга Сергіївна з сумом дивилася на свою кава-машину і згадувала, що перед війною покупка цього приладу здавалася чудовою ідеєю.

Тож Ольга вирішила трохи прогулятися містом, знайти кав'ярню з генератором і випити кави, а там же щось точно придумається...

Людей на вулицях було мало — туман та вологість відлякували навіть найстійкіших шанувальників міських прогулянок. Але в цьому тумані привітно світилися вогники гірлянди на вітрині якоїсь крамнички. Дивно, ще кілька днів тому її тут не було, а це приміщення займав якийсь безликий офіс. Ольга підійшла ближче і побачила над вітриною неоновий напис «Gifts». Чомусь подумала про дари волхвів та Різдво і вирішила зайти.

Всередині було тепло, пахло кавою та імбирним печивом. Проте Ольга подумала, що джерелом тих пахощів є ароматичні свічки — на полицях їх стояло багато, у важких скляних стаканах, у сувенірних кружках, у простих металевих банках... А ще там було чимало різдвяних прикрас та новорічних сувенірів. Снігові кулі та декоративні ліхтарі, пряникові будиночки та ялинки, фігурки ельфів та Санта Клауса, сніговиків та пінгвинів... Ольга хотіла роздивитися їх ближче — чи то в крамниці було дещо тьмяне освітлення, чи то була гра тіней та світла, чи жінка недостатньо добре бачила без окулярів, та на хвилину їй здалося, що декоративні каруселі обертаються надто швидко як для механічних іграшок, всередині скляних куль падає справжній сніг, а декоративні ліхтарики загадково мерехтять у сутінках.

— Чим можу Вам допомогти? — почула Ольга жіночий голос за спиною. Продавчиня (а, може, й власниця крамниці) увійшла так тихо, що здавалося, ніби вона телепортувалася сюди з іншого місця — можливо, з Північного полюсу, як зовсім недоречно подумала Ольга Сергіївна.