Розділ 4. Все рушиться

Після останніх подій у мене не було жодного бажання покидати дім чи навіть вставати з ліжка. На мобільному куча пропущених від Олівії, Ніка та навіть від Артура… Я не хотілв говорити ні з ким, але Артура я б послухала та щось в мені переборювало це бажання. Через три дні після того як я зникла з соц мереж і взагалі з життя. В кімнату зайшла мама я їй нічого не хотіла розказувати і вже хотіла нагримати на неї, як вона сказала:

      -До тебе прийшли,- я подивилась максимально здивовано, але коли побачила в дверях Олівію не могла і слова вимовити,-я вас залишу,- сказала мама закриваючи двері в кімнату.

      -Вибач мене, я була п’яна,- я не хотіла з нею не то що говорити, я її бачити не хотіла,- ну вибач, я…,-продовжила вона - я думала ти з Арсеном і тобі вже байдуже на Артура.

      -Як ти могла, ти знаєш що я до нього відчуваю і те що ти була не тверезою тебе не виправдовує,- в мене на очах виступили сльози, я не думала що вона так  поступить.

Олівія просто дивилась на мене, вона розуміла що мені боляче але нічого так і не говорила.

      -Тобі краще піти,- Олівія без жодної емоції просто встала і пішла, додавши:

      -Ти спочатку оприділись, що тобі потрібно, а вже потім виставляй притензії.

Я дивилась їй в слід і просто плакала… Я так пролежала біля двох годин. Після чого мій телефон почав розриватись від дзвінків це дзвонили брати Гадсон, спочатку я відповіла на дзвінок Арсена, після чого я почула:

     -Я скоро приїду не сумуй, хоч я сам дуже скучив.

Мені не хотілось з ним говорити. І я швидко закінчила розмову після чого випадково підняла він Артура, так як думала, що Арсен забув щось сказати, коли я почула голос Артура я завмерла він був як завжди холодний і коротко сказав:

     -Якщо тебе через двадцять хвилин не буде на дорозі, я прийду до твого дому і не побоюсь нікого. Я просто погодилась.

Я вийшла, вдягнула велосипедки, топ і накинула сорочку. Він вже чекав.

     -Що ти хотів?- він притянув мене і поцілував, я цього хотіла, не буду собі брехати і відповіла йому на поцілунок, але потім додумалась і вліпила йому пощочину,- ти що робиш?

      -Я знаю ти цього хочеш,- він почав підходити, але я відійшла.

     -Нащо ти це робиш, ти знаєш я з твоїм братом.

     -Знаю, але не розумію чому.

     -Ти сам у всьому винен, нащо ти так поводишся зі мною, я ж наче нічого тобі не зробила.

     -Я сам не розумію чому так з тобою поводжусь, ти мені подобаєшся і коли я тебе бачу я поводжусь як малий придурок, я не знаю як себе поводити, в мене ніколи ще такого не було.

     -Ти переспав з моєю подругою! І що ти зараз від мене очікуєш?

     -Я з нею не спав, ми просто цілувались.

     -Для мене це те ж саме. Через тебе я з нею посварилась, я не хочу тебе більше бачити (нащо я так з ним, я ж його кохаю)

    -Якщо ти так хочеш, то добре.

Він сів на мотоцикл і поїхав. Я дивилась йому в слід і просто плакала, дура, я ж сама в цьому винна…