Для мене все почалось набагато швидше у років 16, тоді він закінчував школу, а для мене це було неначе кінець усьому. Мені було дуже сумно, що я не буду бачити його кожного дня, і я була впевнена, що мені життєво необхідно провести з ним кожен день літа, цей маленький проміжок часу який у мене залишився. Ми були в одній компанії, та жили в одній стороні, що мені дуже подобалось. Кожного разу він відвозив мене додому. І от в один з таких вечорів, коли він мене підвіз додому він заглушив мотор, зліз з мотоцикла підійшов до мене з словами:
-Ти така красива,- притягнув мене до себе за талію, і не давши мені
й змоги щось сказати поцілував мене від цього поцілунку в мене все в середині зжалось, від жодного поцілунку в мене такого не було ще ніколи…
Коли нарешті ми відірвались один від одного я спитала:
-І що це все означає?- на що я так і не почула відповіді, окрім холодного
-Добраніч,- після чого він сів на мотоцикл і просто поїхав, я стояла ще декілька хвилин і дивилась йому в слід.
Коли я прийшла додому переодягнулась, змила макіяж, лягла і ще довго не могла прийти до тями, від того що сталось… Я думала що це все може означати, задавала собі це питання знову і знову… Ще довго крутилась на ліжку і змогла лише на трішки заснути під ранок…
Я проснулась досить пізно, було близько обіду, чекаючи його повідомлення, але звичайно ж від нього жодної звістки, чого не скажу про його старшого брата, він всього лише на рік старший від нього. Але я не відповідала, мені потрібен був тільки він…
Я пішла в ванну вмилась і спустилась на кухню. В моїй голові не було нічого окрім вчорашнього вечора… Я була задумана і не чула нікого і нічого, що відбувалось навколо.
Звичайно що день пройшов зовсім не продуктивно і я з нетерпінням чекала вечір…