Це все життя

Він ніколи не має свій дім...

Він ніколи не має свій дім,
Та живе дуже тихо й буденно.
З ним я йду по землі, наче тінь,
Але шлях той, як завжди буремний.

Я дивлюся, як гине цей Світ,
Зупиняється серце в стражданні.
А в очах замість сліз, бурий лід,
Та криваві сліди на світанні.

Боже, чуєш, хіба ж то їх доля?!
Вони жили, та мали чуття.
А на ранок здригнулась земля,
Захлинаючись їхньою кров'ю.

Плачуть Янголи, небо гуде,
Кришталем розлетілось життя.
Боже, змилуйся! Ти ж можеш все!
Хай припиниться клята війна!

Хтось назавжди покине свій дім,
Стане Янголом в небі, напевно.
Чи піде коло нас, наче тінь
Розуміючи шлях цей буремний.

Подобається

#2716 в Різне
#692 в Поезія

Відредаговано: 26.03.2023