Це все життя

Не сподівайся…

Здіймаю руки я, неначе крила…
Ти подивись, уся відкрита та жива.
Скорилася вітрам сама…
Прийшла до тебе я, віддавшись хвилям…
І прошу розуміння, бо хоче так Душа.
Наприкінці твого життя, неначе мрія…
Стою у променях твоїх очей, одна…
Чекаю рішення твоє, в думках бурхливих…
Та віддаю на суд своє життя.
Здіймаю руки я, неначе крила…
Не сподівайся, я нічого не забула.
В твоїм житті, я недосяжна мрія…
Наприкінці все буде так, як і спочатку було…

Віра Воля

Подобається

#2799 в Різне
#716 в Поезія

У тексті є: про кохання, про життя

Відредаговано: 26.03.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись