Я знаю, в Темних є по краплі світла,
Та також в Світлих темрява
кружляє, як напасть…
І хаос випробовує ті ікла,
Якими гризтиме, коли настане час.
В останній день,
Коли промінчик світла,
Із сумом доторкнеться до землі.
Прийдуть із мороку Безликі,
Що були переможені в війні.
Ви бачите, як гине Божий Світ
Ви думаєте так і має бути?
Забудьте все, чого навчались ви.
Це вирок, якщо вірите брехні,
Це вирок, якщо спротиву не буде.
Я знаю, Темні теж бажають жити.
На Світлих дивляться із заздрістю вони.
Їм до вподоби сонце тепле й літо,
А не холодний морок давнини.
Та недарма вже хаос розпочався,
Він кличе знов Безликих на війну.
Але ми живимо, як не старався,
І знову сходимось усі в одну сім'ю.
Я вірю, що зібравшись Світлі й Темні,
В останній день останньої війни,
Безликих разом ми загонимо у темряву,
Ніколи вже не вийдуть в Світ вони.
Колись усіх спитають нас,
Чи були ми людьми…
Ми Божими Істотами ходили по землі.
І буде новий день, та поки ми живі,
Кохання буде правити…
Навіки, назавжди.
Відредаговано: 26.03.2023