Гном-лепрекон приперся до своєї домівки. Почав вивалювати з принесених клумаків різні скарби. Всяке-різне. Потріб й непотріб. Велике й мале. Солодке й солоне. Очиська лепрекона сяяли. Про себе й вголос буркотів : “це все тобі, все для тебе”. Очиська, засліплені сяйвом своїх здобутків, виказували сумнів, якийсь страх, невпевненість.
Фея, що колись зіштовхнулась чолом з лепреконом та відчула спалах в серці до нього, гляділа на гномові скарби й диву давалась. Трохи навіть осуджувала його вибір. “Ото, дуринда гномівська. Для чого мені той чебрець, як мені тре череду…” – мовчки гляділа за своїм буркотуном гномом, що вивалював з принесених клумаків різні скарби. Вона чула оті його “це все тобі, все для тебе”, але й не чула водночас.
В якусь мить її перемкнуло. Наче струмом лупнуло. “Коза ти невдячна”, – звучало в голові феї. Це ж “все мені, все для мене”.
“Дякую!” – лишила вона своєю рукою в вигляді записки для гнома-лепрекона, котрий храпів на своєму ложі.
…З часом гном-лепрекон забабахав для феї бажаної череди зі словами “це все тобі, все для тебе”.
Відредаговано: 14.07.2018