Кікер

Моя Чирвова дама – карта, яку я довгий час не пускала в хід. І часу на неї не залишалося, і кожного разу, коли я майже приступала до її створення, впадала в незвичну для мене прокрастинацію. Пройти урок англійської в мобільному додатку, заварити чаю, знайти, що з’їсти з чаєм, якщо нічого не знаходжу – сходити в магазин, включити до чаю серіальчик… А я ж насправді не так вже  люблю той чай, ти ж знаєш. Мені аби чашка кави була хоч раз на добу. Та от я перетворилась на просто таки британку, якій постійно час було пити чай. Так міг минути цілий день. Або ж я поверталася до діалогів Дмитра – Чирвового короля, що теж прокрастинація, бо запланована справа – розіграти нарешті даму – все відкладалася та перевідкладалася. 

Була величезна спокуса взяти для профілю Чирвової дами фото твоєї дівчини. Зелені величезні очі, трохи кирпатий носик, загалом тонкі риси – таке обличчя виділяється з безкінечного потоку профілів у будь-якій мережі. Історій про фейкові профілі, які створюють з різною метою, іноді навіть просто щоб позлити оригінал, мільйони. Та в мене зовсім не було бажання шкодити цій дівчинці. Зрештою, вона вже сама знайшла на свою голову найгірше, що могло з нею статися – тебе.

І Чирвова дама теж мала приносити гроші. Для неї я обрала фонд підтримки жінок, які постраждали від домашнього насилля. З дитинства пам’ятаю, в нас часто ночувала сусідка, яку час від часу ганяв навколо хати п’яний чоловік. І коли вона не бігла достатньо швидко й не встигала сховатися, залишав на її обличчі хоча б одного синця. Можливо й не лише на обличчі, просто я бачила лише його. Ночувала, аж поки не назбирала грошей, щоб втекти від своєї "половинки" подалі. На це збирання в неї пішло чимало часу, бо ж на роботу він її не пускав під страхом чергового побиття. Тому вона могла добути готівку лише навесні і влітку, коли таємно продавала частину городини та ягід комусь із сусідів. Переважно, моїй сім’ї. Зараз я розумію, що мама купувала в неї щось просто щоб допомогти, бо гроші просто так сусідка брати відмовлялась. А про якісь фонди чи центри допомоги тоді ніхто в нас не чув і не знав, навіть якщо вони вже існували. Зараз же один з центрів-прихистків для жінок є і в Полтаві. 

Зовсім недавно, лише на початку травня, моя Чирвова дама (так я і підписала її в Інстаграм) вийшла на полювання. І на аві, і у профілі в неї були лише фото ніг. Просто босі ступні на постелі, на траві, ноги в різних туфлях на високих підборах, ну, ти зрозумів. Збиралася фотографувати свої, та вирішила обійтися малопопулярними картинками зі стоків. Не хотілося навіть мізинця власного світити в такій гидкій справі. Якось подруга розказувала, що виставила фото своїх ніг на пляжі й додала кілька тематичних хештегів. А до неї в Дірект посипалися повідомлення англійською від незнайомців, які просили скинути їм більше фото ніжок і обіцяли за це гроші. Подруга злякалася, нічого їм відправлять не стлала й заблочила кожного, хто їй таке писав.

Я ж, навпаки, націлилась саме на них. І перші запити не змусили себе довго чекати. Хтось дурів саме від вигляду босих ніг, де добре можна роздивитись кожен пальчик. Іншим підбори подавай, та повище і потонше. Ноги в замшевих червоних туфлях на чорній шпильці зловили для нас чи не найбільше жирної риби. А на друге місце можна поставити фоточку з ніжками на морському піску. На одній з них був тоненький браслет з бірюзових намистинок, певно, він теж докинув цьому кадру популярності.

Чирвова дама діяла максимально безсоромно і швидко. Скидала номер фонду й просила підтвердження оплати. Після цього надсилала заархівований файл старому чи юному збоченцю (бували там люди геть різного віку й соціального становища). В архіві знаходилась одна фраза англійською, яка вистрибувала з коробочки різнокольоровою анімацією: «Зроби масаж ніжкам своєї дружини». Мене не хвилювало сімейне положення адресата – як не одружений, то хай займеться цим процесом, а не втикає на такі фото в Інтернеті. Ти знав, що як надто багато часу приділяти чатам, це зменшує задоволення від живої розмови? Підозрюю, це не лише про розмови.  Не пам’ятаю, довели то британські вчені чи чиїсь іще, та впевнена, вони не помиляються. Тож бережи там свої сили для зеленоокої дівчинки. Кажу, бо знаю з історії одного з твоїх браузерів, по яких сайтах ти дуже частенько шастаєш. І навіщо? В тебе ж є дівчина. Навіть я визнаю, дуже аж занадто для тебе красива дівчина. Сама в шоці, що до неї в мене зараз більше теплих почуттів, ніж до тебе.

Скільки разів я боролася з бажанням зробити так, щоб їй відкрилася історія того твого додаткового браузера, коли вона заходила пошукати вам фільм на вечір в іншому. Звідки я знаю, коли саме вона заходила?  Тоді ж, коли і я свого часу: п'ятничні й суботні вечори, рідше – в неділю. Її присутність видавали запити в дусі «Два серця дивитись онлайн». Ти б такого зроду не забив у пошук. Та це б нічого для неї не змінило. Вона б не пішла від заможного полтавського хлопчика лише тому, що він часто дивиться фільми для дорослих. Хай навіть лякаюче нездорові фільми. І, звідки мені знати, може ваші самки насправді в цьомуу плані ідеально співпадають.

Куди більше їй би не сподобалися твої чатики у Вайбері. Твої переписки з кількома колегами-жінками не назвеш діловими. Це відвертий флірт, навіть якщо він ніколи не призведе до чогось серйознішого, як на мене, це все одно лайт-версія зради. Я не читала всього. В тих тьрох чатах, які траплялися мені на очі тексту певно більше, ніж в усіх книгах Толкіна. Мої боти всі разом взяті, включно з Дмитром, чиї переписки я вела сама, явно не дотягують до всього того, що встигаєш написувати жінкам ти. І це ж у тебе не якась нудна офісна робота чи пов'язана з тривалими очікуваннями клієнтів. Я пам'ятаю, яким вимотаним ти бував по п'ятницях, пам'ятаю, скільки мазуту було на твоєму одязі. Хоч про твою роботу й моє навчання ми практично не говорили, та мені й так зрозуміло, що свою зарплату ти заробляєшш не сидячи днями в м'якому кріслі. Так коли ж ти встигаєш ще стільки часу приділяти вайбер-флірту?