Сьогодні я маю прийти на співбесіду, але не знаю, чи щось з того вийде. Дуже хвилююся, як перед вступними іспитами в Мерілендський Коледж Мистецтв. Тоді я думав, що музика - це сенс мого життя. Ще би, в вісімнадцять років я ще був дитиною, однак з часом пріорітети абсолютно змінилися.
Як би я хотів, аби Тейлор була зараз поряд зі мною та підтримала. Проте не можна, адже я їй поки що нічого не розказав. Нехай це стане невеличким сюрпризом. І я сподіваюся, що приємним. Вона обов'язково мене зрозуміє, адже наші почуття взаємні.
Зараз треба якось впоратися з хвилюванням та зібратися з силами, аби зробити цей крок у невідомість. І якщо в мене все вийде, мені доведеться покинути музичний факультет. Чи шкодую я про своє рішення? Ні, адже це те, до чого я досить довго йшов. Музика була лише запасним варіантом, хоча нам і вдалося досягнути в цьому певних успіхів.
І я одразу ж це зроблю, навіть не задумуючись. Навіть якщо мені доведеться відмовитися від усіх своїх друзів, я оберу свою мрію. Є речі, що набагато важливіші навіть за близькі стосунки та кохання. І заради цього варто боротися...
#10344 в Любовні романи
#2507 в Короткий любовний роман
#2548 в Молодіжна проза
Відредаговано: 02.09.2021