Зараз Тейлор була в безпеці, поряд зі мною. Її голова лежала на моїх ногах, і я гладив її по волоссю. Але ці поранення. Хотілося ще раз повернутися до цих двох та просто вбити їх. Якщо вони хотіли зробити мені боляче, то в них це вийшло, адже мені було нестерпно дивитися на те, як Тейлор страждає. І хоч вона старалася цього не показати, та я знаю, що їй боляче. Більше нікому й ніколи не дозволю її образити. Якщо вона дозволить мені бути з нею.
В цей же час поряд зі мною присів Генрі, що приніс мені лід. Ну, мені теж трохи дісталося, адже цей Джеймс пручався. Та мені байдуже було на все, адже я хотів, що б він заплатив за те, що намагався нашкодити моїй коханій.
- Дякую тобі. - тихо прошепотів Генрі, аби не розбудити сестру.
- Тут немає за що дякувати. - відповів я. - Ніхто не вправі шкодити їй.
- Ти кохаєш мою сестру, і я бачу це. - він легенько посміхнувся. - І якби ти тоді не опинився поряд, не знаю як би все склалося. Я радий, що в неї є ти. І радий, що маю такого друга як ти.
І він говорив це абсолютно щиро. Та і я був цьому радий, адже вже просто не уявляв своє життя не тільки без цієї дівчини, а й без її родини...
#10357 в Любовні романи
#2516 в Короткий любовний роман
#2543 в Молодіжна проза
Відредаговано: 02.09.2021