Глава 24

Я навіть не зрозуміла, як я могла не почути машину, що насувалась на мене. Напевно просто не звернула уваги, адже я знаходилась на великій парковці, і мене досить легко можна було об'їхати. Однак цьому авто це не вдалося. Це точно не Брейден, а значить я на парковці була не сама. Чи могла це бути випадкова аварія? Ні, точно не могла. Хіба що водій не справився з кермуванням чи може йому стало погано. А в мене ж боліло все тіло. Я відчувала, що на обличчі з'явилася кров, адже я добряче вдарилась об асфальт. Але це ще стан шоку, та коли він пройде, то почну відчувати й інші поранення.                                                                                                                                           

Перед очима пронеслися деякі важливі моменти з мого життя. Але найважче було саме в останні моменти, адже я вчинила неправильно. Якщо зі мною станеться, що ж буде з моєю родиною? А з Раяном? І хто ж це міг зробити? Та потім я отримала відповідь на своє питання. І краще б це виявилося просто сном. Зараз я проснуся, і насправді просто заснула за конспектами в коледжі. Приїде Брейден і розбудить мене, а тоді відвезе додому. Завтра я поговорю з Раяном, ми все вияснимо та помиримося. Тоді життя нарешті знову прийде в норму, і я завжди буду вірити своєму хлопцю. От тільки реальність вдарила мене з новою силою.                                                                                                          

- А я тобі казав, що це вона стоїть. - розсміявся Джеймс. - От Кай, ти завжди даремно панікуєш.      

- Але минулого разу моя паніка була виправдана. Бачиш до чого це призвело. - буркнув другий.        

До мене не відразу дійшло, що вони вирішили це зробити спеціально. Але для чого? Краєм ока я побачила, що Джеймс присів поряд зі мною, уважно спостерігаючи за моєю реакцією. Невже він завжди був таким жорстоким, а я просто не помічала?                                                                      

- Для чого це? - прохрипіла я.                                                                                                         

- Ти зруйнувала моє життя. - посміхнувся він. - Не зовсім ти, а скоріш Раян. Але це не міняє суті... Знаєш як можна зробити йому боляче? Зашкодити тобі. Звичайно мені не хотілося вплутувати тебе в це, але іншого виходу просто не має.                                                                                                         

- Але навіщо ти викрав запис? - промовила я.                                                                      

- Останні кілька років я розумів, що музика це не моє. І я хотів стати актором. В мене були переговори стосовно кілька ролей, але вони всі відмовлялися. А мій менеджер, якого я ледве знайшов, побачивши Раяна, сказала, що в нього велике майбутнє. А от в мене ні, і краще я б пошукав себе в іншій сфері. Якщо це я міг стерпіти, то коли ви почали зустрічатися... - на мить в його очах проскочив біль. - Йому завжди все так легко вдавалося. Ти не знала, але ми всі ці роки суперничала на деяких кастингах, і він завжди перемагав. Я розробив план, але сам би його не втілив. Тоді мені допоміг він. - хлопець вказав на Кая.                                                                                                                                            

- Мене завжди дратувало бути другим. - той склав руки на грудях. - І у нас би все вийшло, якби не Раян і той Брейден. Детективи, вони вирішили докопатися до правди.                                                      

Якось все не дуже логічно, але схоже це і є правда. Невже вони затіяли все для того, аби просто помститися хлопцю, що більш талановитий за них? Де взагалі був їх розум? Цим хлопцям точно треба перевіритися у психіатра.                                                                                                         

- І що ви тепер збираєтеся робити? - спитала я.                                                                      

- Ну, ми вже й так влипли по повній. Тому доставимо собі ще більше радості і зробимо тобі боляче. - посміхнувся Джеймс. - Я завжди дещо хотів зробити, але мене зупиняла наша дружба, та не тепер.    

Я вже розуміла про що він говорить, і зовсім не хотіла цього. Та я зараз була у безпорадному стані. Все тіло боліло, я відчувала, що в мене не одне поранення, а ще було дуже холодно. Рятувала мене лише одна думка, що Брейден має скоро приїхати. Але їх двоє, а він один. Ще й постраждає хлопець. Та його все не було, і я вже й не сподівалася.Джеймс провів рукою по моїй нозі, а мені було огидно від його доторків. І тільки хлопець потягнувся, аби поцілувати мене, як щось відкинуло його назад. Ще мить, і Кая повалили з ніг. Не одразу я помітила, що Брейден зараз добряче вдарив кілька разів хлопця настільки, що той втратив свідомість. А от Джеймса чекала зовсім інша участь, адже Раян вибивав з нього все, що тільки можна. Він зганяв усю злість на ньому.                                                              

- Ти не мав права навіть чіпати її. - прошипів він. - Я тебе вб'ю за те, що ти зробив боляче Тейлор.      

В ту ж мить біля мене опинився Брейден, що прийнявся оглядати всі мої поранення. І, судячи з його виразу обличчя, все було не дуже добре. Ну що ж, тепер я в безпеці, і інше просто не має значення. Однак хвилювалася я зовсім про інше. Я не хотіла, аби Раян постраждав, тому його потрібно терміново зупинити.                                                                                                                                            

- Брейден. - прошепотіла я. - Будь ласка, зупини Раяна. Не треба йому цього робити.                          

То й же лише кивнув та підійшов до друга. Але хлопець навіть не звернув на нього увагу. Йому й було байдуже, що Джеймс майже не рухався.