Глава 12

Голоси наближалися, і я вже чула чоловіка та жінку. Та й судячи з вигляду Раяна, це і справді були його батьки. От тільки зустрічатися з ними мені зовсім не хотілося. Я вже уявляла якими "цікавими" вони можуть опинитися. А ще якщо врахувати те, що їм не подобалися музиканти, то тоді все стає просто чудово. Втекти через вікно також не вийде, хіба що я захочу переламати собі всі ноги. Доведеться зараз познайомитися з ними. Однак я бачила, що і для Раяна це не так вже й просто, адже він точно не очікував побачити їх. Але це дивно, адже я своїм батькам завжди буду рада. Та й вони не стануть зважати на всякі дрібниці, адже в першу чергу намагатимуться дізнатися про людину більше. Та щось мені підсказує, що в цій родині все зовсім не так.                                                               

Але цей його вираз обличчя давав зрозуміти, що хлопець щось задумав. Таке я бачила кожного разу, як актори збираються нам влаштувати якусь пакость. І мені це зовсім не подобалося. Всі мої підозри підтвердилися, коли Раян притягнув мене у свої обійми та прошепотів на вухо:                               

- Будь ласка, допоможи мені зараз. Вдай мою дівчину. - від здивування в мене очі полізли на лоб. - Я виконаю будь-яке твоє бажання. Крім перемоги, звичайно. Але мої батьки не мають здогадатися.     

- Мені й не потрібна така перемога. - фиркнула я. - Але добре, я зіграю. Проте... Ти мені зіграєш на гітарі та заспіваєш тоді, коли я захочу.                                                                                                  

- Домовилися. - здається, він видихнув.                                                                                            

А я сама і не розумію, для чого я взагалі погодилася на це? Навіть не знаю, можливо я справді вирішила допомогти. Думаю, мій вчинок ще ой як відгукнеться мені потім, а зараз я приготувалася зустрітися з двома доволі відомими людьми. Двері відчинилися, і до кімнати увійшли чоловік та жінка. Що ж, Раян був майже абсолютною копією батька. Думаю, цей чоловік міг би побудувати непогану кар'єру актора. Але, напевно, його більше приваблювала режисура. А от мама... Вона була доволі мініатюрною брюнеткою з неймовірними синіми очима. І я бачила, що на її обличчі не одна операція, аби хоч трохи приховати справжній вік. Якщо подивитися на її фігуру, можна подумати, що ця жінка взагалі ніколи й нічого не їсть. Коли її погляд ковзнув по мені, то спочатку я побачила якусь зневагу, а потім вже фальшиву посмішку. А от батько не зводив очей з руки Раяна, що все ще знаходилася на моїй талії. Що ж, не дуже пощастило хлопцю з батьками. Принаймні, таке враження склалося після першої зустрічі.                                                                                                                            

- Раяне, синку, я й не знала, що ти тут не сам. - солодко сказала жінка. - А хто твоя прекрасна знайома?                                                                                                                            

- Це Тейлор, ми разом навчаємося. - спокійно відповів хлопець. - А ще, вона моя дівчина.          

Хоч я і розуміла, що він це говорить спеціально, аби лише позлити їх, та все одно якось здивувалася тому, з якою ніжністю звучав його голос. А от його батькам ця новина не сподобалася. Вони ще раз обидва оглянули мене з ніг до голови, явно роблячи висновок, що я не пара для їх чудового синочка. А що буде, коли вони дізнаються на кого я вчуся. Так, щось я продешевила зі своїм бажанням.            

- І на кого ти навчаєшся? - місіс Метьюз вже було важче стримувати своє невдоволення.                   

- На музиканта. - гордо відповіла я.                                                                                             

От тепер вони вже навіть не намагалися. Презирство проскочила на обличчях обох людей, і їм навіть не одразу вдалося опанувати себе. А мені чомусь захотілося розсміятися, адже вони зараз виглядали так комічно. Та не думаю, що це зараз буде розумно. Тому я лише просто стояла й чекала, а от Раян так і не прибрав руку з моєї талії.                                                                                             

- Що ж, приємно познайомитися, Тейлор. - ледве видавила з себе жінка. - Не відмовишся ти випити з нами чаю і поговорити? Хотілося більше б дізнатися про дівчину мого сина.                               

Я розуміла, що відмовлятися буде не дуже гарно, тому лише кивнула. А Раян же дивився на мене здивовано. Певно хлопець не думає, що мені вдасться протистояти нападками його матері. А я впевнена, що вони будуть. Послідкувавши за хлопцем, ми увійшли до великої, проте зовсім не затишної вітальні. В моєму домі все було зовсім не так. І тепер я розумію, чому Раян тоді не сказав моїй матері того, що він планував з самого початку. Там він відчував справжній дім. А тут лише погана пародія на нього. Я уявила маленького Раяна, що змушений був рости у цих умовах, майже не отримуючи батьківської любові. Напевно, це дуже важко.                                                               

Ще й чай був несмачним, проте я впевнена, що він коштував доволі багато. Звичайно, тут же ж зараз треба показати, що вони багаті. Однак я з ввічливості пила його. Але поки що ми сиділи в незручній тиші, абсолютно нічого не говорячи. І це мене досить сильно напружувало. Я не люблю такого, адже мені постійно треба щось говорити.                                                                                              

- Тейлор, а хто твої батьки? - вперше подав голос батько Раяна.                                                              

- Мій батько лікар, а точніше патологоанатом. - посміхнулася я. - А от мама тимчасово не працює через... Через певні обставини. Та раніше вона була рієлтором. Ще в мене є старший брат, він зараз в Іспанії по роботі. Брат в мене інженер в архітектурній фірмі.